3.2. Trasa przejazdu (ewentualny opis rozszerzony):
----------
4. Czy wiedział Pan/Pani dokąd jedzie?
Nie.
5. Czy ktoś z Państwa rodziny wrócił w rodzinne strony?
Po 10 latach rodzice z młodszymi dziećmi (siostra i brat, którzy urodzili się już po deportacji). Ogółem wrócili wszyscy oprócz trzech sióstr, które na zachodzie [Polski] wyszły za mąż i tam zostały.
Dolny Śląsk, Moskierzyn (Moskorzyn), powiat Głogów.
2. Co Państwu przydzielono?:
Mieszkanie w dużym piętrowym domu, gdzie umieszczono ok. 5 rodzin, z czasem 3 wyjechały.
3. Co Państwo zastaliście w nowym miejscu?:
Nie było mebli, szyb, drzwi. Nam przydzielono duży pokój i kuchnię. Początkowo rodzice o nic się nie starali, albowiem byli przekonani, że wkrótce będziemy wracać z powrotem do Małastowa.
4. Czy na miejscu przesiedlenia odczuwali Państwo represje?:
Ja nie, ale wiem, że ludzie bali się zbierać w większych grupach, gdyż od razu były donosy. Sytuacja się polepszyła po śmierci Stalina.
5. Kiedy i gdzie zaczęliście Państwo uczęszczać do cerkwi?:
Zielona Góra – gdzieś w 12 roku po wysiedleniu.
6. Jakie są losy Państwa dzieci i rodzeństwa?:
27.10.1962 r. wyszłam za mąż za chłopaka z Małastowa (na zachodzie mieszkał o jedną wioskę dalej).
Urodziło się nam dwoje dzieci: Elżbieta w 1963 r. i Dariusz w 1969 r.
Po studiach Ela wyemigrowała do Australii. Wyszła za mąż za Ukraińca. Mają dwoje dzieci: Daria zna język ukraiński (pisze i czyta), a Nestor słabo mówi, ale umie pisać.
Mojego syna Darka dzieci też znają język ojczysty.
7. Czy Pana/Pani dzieci znają język ukraiński?:
Tak.
7.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?:
W domu.
7.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?:
----------
8. Czy Pana/Pani wnuki znają język ukraiński?:
Tak.
8.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?:
W domu.
8.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?:
---------
9. Czy posiadacie Państwo zdjęcia nowego miejsca?:
1. Zwyczaje z rodzinnych stron i życie kulturalne:
Choinka, Wigilia, kolędowanie – te tradycje kultywujemy do dziś. Nasze wnuczki też chodzą kolędować.
2. Czy odwiedzali Państwo rodzinne strony?:
Do czasu powrotu w rodzinne strony pod koniec lat 1950 nie jeździłam do Małastowa.
3. Dlaczego nie wyjechali na Ukrainę?:
----------
4. Co w życiu było najważniejsze?:
Ważne jest to, aby ludzie lubili się wzajemnie, lubili swoją ziemię, swój naród i Cerkiew.
5. Dlaczego Was przesiedlili?:
Nas okłamywali, że to z powodu „band UPA” itd.; za to, że „bandy UPA” zabiły Świerczewskiego… Każdy jednak wie, że to nie tak było.
Nie jestem pewna, ale wydaje mi się, że chcieli nas zasymilować, dążyli pewnie do tego, żeby było jak w Rosji, gdzie rozbili, wymieszali cały naród, wymieszali w tych republikach ludzi i w rezultacie wszędzie dominował język rosyjski. Myślę, że i z nami chcieli tak zrobić. Żeby wymieszać, rozbić. Z historii wiemy, że tu tworzyły się różne republiki łemkowskie, i nie tylko łemkowskie. Może Polacy się obawiali takich rzeczy, a może to po prostu był nakaz sowietów.
5. Чи хто-небудь з Вашої родини повернувся в рідні сторони?
10 років після переселення повернулися батьки з молодшими дітьми (сестрою та братом, які народилися вже після виселення). Тобто повернулися майже всі, окрім 3 сестер, які на заході [Польщі] повінчалися і там залишилися жити.
6.1. Речі які Ви привезли з собою (Релігійні)?:
Образи, молитвенники.
6.2. Речі які Ви привезли з собою (Побутового вжитку)?:
Не пам’ятаю.
6.3. Речі які Ви привезли з собою (Речі особисті)?:
Не пам’ятаю.
6.4. Речі які Ви привезли з собою (Документи)?:
Не пам’ятаю.
6.5. Речі які Ви привезли з собою (Інші)?:
Ткацький верстат, жорна.
7. Які з них збереглися?
--------
8. Чи могли б Ви передати їх (повністю або частково) для музею?
--------
9. Чи заховали Ви які-небудь предмети в місті звідки Вас вивезли?
Помешкання у великому поверховому будинку, в якому розміщено приблизно п’ять родин. Три з часом виїхали.
3. Яку картину Ви побачили на новому місці?
Не було меблів, шибок, дверей. Нам надали велику кімнату і кухню. Батьки початково про ніщо не старалися, оскільки були упевнені, що незабаром повернемося назад до Маластова.
4. Чи зазнавали ви утисків на новому місці?
Я – ні. Але знаю, що люди боялись збиратися в більші групи, тому що відразу були доноси (у міліцію).
Після смерті Сталіна ситуація покращилася.
5. Де і коли ви почали відвідувати церкву?
Зелена Гора – приблизно 12 років після переселення.
6. Як склалася доля Ваших дітей та рідних?
27.10.1962 р. я вийшла заміж за хлопця з Маластова (на заході [Польщі] мешкав в сусідньому селі).
Народилося нам двоє дітей: в 1963 році Єлизавета і в 1969 році Дарій.
Після закінчення навчання Еля еміґрувала до Австралії, де одружилася з українцем. Мають двоє дітей: Дарія знає українську мову (вміє писати і читати), Нестор слабо говорить, зате вміє писати.
Ялинка, Святвечір, колядування – ці традиції ми досі зберігаємо, наші внучата також колядують.
2. Чи відвідували Ви свою батьківщину?
До часу повернення в рідну сторону під кінець 1950-х років, я ні разу не була в Маластові.
3. Чому ви не виїхали в Україну?
--------------
4. Що в житті було головне?
Любити один одного, любити свою землю, любити свій нарід та свою Церкву.
5. Чому Вас переселили?
Нам дурили, що це через „банди УПА”, і т.д.; через те, що „банди УПА” убили Свєрчевського... Однак, всі знають, що так не було.
Я не упевнена, але мені здається, що нас хотіли асимілювати. Хотіли мабуть, щоб було як в Росії, де розбили і перемішали цілий народ, перемішали в тих республіках людей, в результаті чого всюди стала домінувати російська мова. Мені здається, що і нам таке готували: перемішати нас, розбити.
Знаємо з історії, що тут виникали різні лемківські республіки, і не тільки лемківські.
Мабуть поляки хотіли застрахуватися від таких ризиків, а, можливо, це був просто наказ Совєтів.