1.2. Miejsce zamieszkania - OPIS (przed przesiedleniem):
Mieszkaliśmy tam z dziada pradziada. Wieś liczyła około 400 gospodarstw.
2. Wiek w trakcie przesiedlenia:
32
3. Wyznanie:
Grekokatolickie.
4. Stan najbliższej rodziny przed przesiedleniem:
Mama Agafija zmarła w Lublińcu (przed deportacją). Ojciec z moim bratem i dwoma siostrami wyjechali w 1946 r. do Ukrainy. Pozostałem ja i siostra Maria.
5. Ile osób zostało na miejscu:
0
6. Ile osób przesiedlono:
1
7. Ile osób zaginęło:
0
8. Ile osób innej narodowości /pochodzenia mieszkało we wsi:
Mieszkało kilka rodzin polskich i żydowskich.
9. Jak ogólnie wyglądały kontakty z nimi?
Dobrze.
10. Jak wyglądał pozostawiony majątek Pana/Pani rodziny:
Dom, chlew, stodoła, sad, inwentarz oraz 6 morgów ziemi i zasiewy.
8 kwietnia 1954 r. zostałem zwolniony warunkowo z więzienia i przyjechałem do siostry Marii, która mieszkała we wsi Wróbel.
2. Co Państwu przydzielono?:
Nic.
Siostrze Marii niczego nie przydzielono, dlatego zamieszkała u rodziny znajomych z Lublińca w trzypokojowym mieszkaniu w czworaku. Po wyjściu z więzienia, w 1954 r., udało mi się zdobyć mieszkanie we wsi Wróbel (bez okien, drzwi i podłogi, które sąsiedzi wykorzystywali do chowu zwierząt). Mieszkam tu do dziś.
3. Co Państwo zastaliście w nowym miejscu?:
Do 1954 roku siostrze udało się w miarę możliwości i panujących warunków jako-tako urządzić, jednak, jak opowiadała, w 1947 roku nie otrzymała nic. Po wyjściu z więzienia sam urządziłem mieszkanie, w którym zamieszkałem razem z siostrą Marią. Nasza sytuacja materialna zmieniła się, gdy otrzymałem pracę w Baniach Mazurskich.
4. Czy na miejscu przesiedlenia odczuwali Państwo represje?:
W 1966 r. moja siostra Maria wyjechała do Anglii. W latach 1970-ych odwiedziłem ją. Potem byłem często wzywany na rozmowy do UB w Gołdapi. Chcieli, abym informował o Ukraińcach w Anglii, ale się nie zgodziłem [więcej o tym w audionagraniu].
5. Kiedy i gdzie zaczęliście Państwo uczęszczać do cerkwi?:
W latach 1950-ych do Woszczela [Chrzanowa] i tam w 1955 r. zawarłem związek małżeński z Anastazją z domu Kuzina z Lublińca Nowego. Obecnie, w miarę jak zdrowie dopisuje, chodzę do cerkwi w Baniach Mazurskich.
6. Jakie są losy Państwa dzieci i rodzeństwa?:
Urodziło mi się dwóch synów: Bogdan i Stefan.
Siostra Maria w 1966 roku wyjechała do Anglii, gdzie zawarła związek małżeński. Po śmierci męża, w 2002 roku, wróciła do Polski i zamieszkała u mego syna Stefana w Pozezdrzu. Zmarła w grudniu 2009 roku w wieku 88 lat.
7. Czy Pana/Pani dzieci znają język ukraiński?:
Tak.
7.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?:
W domu.
7.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?:
----------
8. Czy Pana/Pani wnuki znają język ukraiński?:
Tak.
8.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?:
W domu i w szkole.
8.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?:
----------
9. Czy posiadacie Państwo zdjęcia nowego miejsca?:
1. Zwyczaje z rodzinnych stron i życie kulturalne:
Opowiedziałem kiedyś wnukom, żeby pamiętali, piękną weselną tradycję z naszego Lublińca, dotyczącą wykupienia młodej przez młodego.
Młoda wybierała ze wsi kilku chłopców-posłańców, których wysyłała do lasu po sosenkę. Gdy wrócili, ubierała ją w wyszytą wcześniej soroczkę i kazała posłańcom iść do wybrańca. Młody musiał tak ugościć posłańców, aby zgodzili się zdjąć wyszywaną soroczkę z sosenki i pozwolić Młodemu się w nią ubrać. To był znak, że Młoda została wykupiona i Młody może dumnym i pewnym krokiem zmierzać do przyszłej żony.
W każde święta, starałem się podtrzymywać i przekazywać rodzinne tradycje najbliższym, które wyniosłem z domu, od rodziców. Na Wigilię musiało być 12 potraw, z czego ostatnią spożywaną była kutia z makiem i miodem. Nie można było wstawać od stołu, póki każdy członek rodziny nie spróbował każdej z 12 potraw. Z kutią również wiąże się pewien zwyczaj. Wyrzucaliśmy do góry łyżkę kuti, aby się przykleiła do sufitu, żeby pszenica rosła wysoka aż do sufitu. „Boh Predwicznyj…” zawsze rozpoczynał radosny, świąteczny okres kolędowania. W naszej rodzinie z dziada pradziada śpiewało się mnóstwo kolęd. Również w samym Lublińcu, w okresie świątecznym, w każdym domu rozbrzmiewała ukraińska kolęda.
Pamiętam również, że nie można było zabierać niczego z wigilijnego stołu. Naczynia oraz jedzenie pozostawało do następnego dnia. Zbierało się tylko łyżki, związywało się je do kupy przewiąsłem, aby przez cały rok rodzina żyła w zgodzie i miłości. Nie można było również sprzątać w domu, np. zamiatać podłogi, żeby nie wygonić z niego szczęścia. Wszędzie unosił się zapach słomy, grzybów i suszonych owoców.
2. Czy odwiedzali Państwo rodzinne strony?:
Tak.
3. Dlaczego nie wyjechali na Ukrainę?:
Służyłem w UPA, a siostra Maria ukrywała się i tym sposobem w 1946 r. uniknęła wysiedlenia do ZSRS.
4. Co w życiu było najważniejsze?:
----------
5. Dlaczego Was przesiedlili?:
Aby zlikwidować zaplecze UPA i zasymilować mniejszość ukraińską. W tym celu wykorzystano również śmierć gen. Świerczewskiego. Stała się pretekstem do usprawiedliwienia działań wobec ludności ukraińskiej.
Ми мешкали тут споконвіку. В селі було близько 400 господарств.
2. Вік на момент переселення:
32
3. Віросповідання:
Греко-католицьке.
4. Кількість людей в родині на момент переселення:
Мати Аґафія померли в Люблинцю (ще до депортації). Батько з моїм братом та двома сестрами в 1946 р. були вислані на Україну. Залишився я та сестра Марія.
5. Скільки осіб лишилося:
0
6. Скільки осіб переселено:
1
7. Скільки осіб пропало безвісти:
0
8. Скільки осіб іншої національності жило в селі:
Мешкало декілька польських та жидівських родин.
9. Стан відносин з ними:
Добрий.
10. Опишіть залишений Вами маєток:
Хата, хлів, стодола, сад, інвентар, 6 морґів землі та засіви.
08.04.1952 р. мене умовно звільнили з тюрми і я приїхав до сестри Марії, яка жила в селі Врубель на Мазурах.
2. Які умови Вам надали?
Нічого.
Сестрі Марії нічого не надали. Вона стала жити в сім’ї знайомих з Люблинця в трьохкімнатній квартирі в бараці. Після звільнення з тюрми, в 1954 році, в селі Врубель мені вдалося отримати помешкання (без вікон, дверей та підлоги, сусіди тримали там худобу). Досі в ньому живу.
3. Яку картину Ви побачили на новому місці?
До 1954 року сестра, по змозі, наскільки тодішні умови дозволяли, сяк-так влаштувалася на новому місці. Однак, як я уже згадував, в 1947 році вона не отримала нічого. Після виходу з тюрми, я особисто облаштував помешкання і сестра переїхала жити до мене. Незабаром я знайшов роботу в Банях Мазурських, що покращило нашу матеріальну ситуацію.
4. Чи зазнавали ви утисків на новому місці?
В 1966 р. моя сестра Марія еміґрувала до Англії, там вийшла заміж. В 1970-их рр. я її відвідав, після чого мене стали викликати на розмови до УБ в Ґолдапі. Хотіли, щоб я давав інформацію про українців в Англії, проте я не погодився стати донощиком [більше про це в аудіозаписі].
5. Де і коли ви почали відвідувати церкву?
В 1950-их роках до Вощеля [Хшанова], в 1954 році я там повінчався з Анастазією з дому Кузіна. Вона була родом з Люблинця Нового. Тепер, якщо є в мене сила, відвідую церкву в Банях Мазурських.
6. Як склалася доля Ваших дітей та рідних?
Мені народилося 2 синів: Богдан та Стефан. Сестра Марія виїхала в 1966 році до Англії, там повінчалася. Після смерті чоловіка, в 2002 році, повернулася до Польщі і стала жити у мого сина Стефана, в Позезджу. Померла в грудні 2009 року на 88 році життя.
Колись я внукам розповів і сказав, щоб пам’ятали, прекрасну весільну традицію з нашого Люблинця, про викуплення Молодої Молодим.
Молода вибирала з села кількох хлопців-посланців, яких посилала в ліс за сосинкою. Коли вони повернулися, Молода зодягала цю сосинку в вишиту раніше сорочку та й казала посланцям іти до Обранця. Йому треба було так угостити посланців, щоб вони погодилися зняти вишиванку з цієї сосинки і дозволили Молодому в неї зодягнутися. Це означало, що Молода вже продана, а Молодий гордим кроком може йти до майбутньої жінки.
Під час свят я намагався підтримувати і культивувати родинні традиції, які виніс з хати, від батьків. На Святвечір обов’язково було 12 страв, останньою ми споживали кутю з маком та медом. Не можна було ставати від стола, поки всі не покоштували святочних страв. Ложку куті, за традицією, ми кидали вгору, до стелі, щоб пшениця виросла висока аж до стелі. Колядою «Бог Предвічний» ми починали святочний, радісний час колядування. В нашій родині, з діда-прадіда, співалося багато коляд, як і в нашому Люблинцю. Під час свят в кожній люблинецькій хаті лунала українська коляда.
Пам’ятаю, що заборонялося прибирати зі столу. Посуда та їжа залишалися до наступного дня. Збирали тільки ложки, в’язали їх в гурт, щоб протягом цілого року родина жила в згоді та любові.
В Різдвяні Свята не можна було прибирати в хаті, напр. замітати підлогу, щоб не вигнати з неї щастя. Ціла хата пахла соломою, грибами та сушеними овочами.
2. Чи відвідували Ви свою батьківщину?
Так.
3. Чому ви не виїхали в Україну?
Я був в УПА, а сестра Марія переховувалася, тому уникнула переселення [до України].
4. Що в житті було головне?
----------
5. Чому Вас переселили?
Щоб знищити УПА, а українську меншину піддати асиміляції. Скористалися тут також смертю ген. Свєрчевського, яка стала приводом для оправдання діяльності, націленої проти українців [операції «Вісла»].
