Home FUNDACJA PROJEKTY Z ŻYCIA FUNDACJI PUBLICYSTYKA NOWOŚCI WSPARCIE KONTAKT
PROJEKTY - Ukraińcy
cień
Wersja: PL UA EN
Losy Niezapomniane wysiedlonych w ramach AKCJI „WISŁA”

Świadectwa przesiedleńców - szczegóły...
cień
Ankieta (0159)
Harkness Olga z domu Kurhan, córka Rozalii i Michała
ur. 25.08.1939
Berendowice, woj. Rzeszów .
 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [wspomnienia] [pliki do ankiety] [video do ankiety]
Ankieta w j.polskim
A. METRYKA ANKIETY
B. NAJBLIŻSZA RODZINA I STRONY RODZINNE
C. PRZESIEDLENIE
D. NOWE MIEJSCE
E. KONTAKTY Z UPA
F. INNE ZAGADNIENIA
G. UWAGI
 
A. METRYKA ANKIETY
1. Data wywiadu: 10.04.2011 2. Numer kolejny: 0159
3. Dane osobowe uczestnika /uczestników wywiadu: Harkness Olga z domu Kurhan, córka Rozalii i Michała

Londyn
Great Britain – Wielka Brytania - Великобританія
4. Data urodzenia: 25.08.1939 5. Miejsce urodzenia: Berendowice, woj. Rzeszów .
B. NAJBLIŻSZA RODZINA I STRONY RODZINNE
1.1. Miejsce zamieszkania przed przesiedleniem: Berendowice, powiat Przemyśl.
1.2. Miejsce zamieszkania - OPIS
(przed przesiedleniem):
----------
2. Wiek w trakcie przesiedlenia: 8 3. Wyznanie: Grekokatolickie.
4. Stan najbliższej rodziny przed przesiedleniem: Mama Rozalia, siostra Marysia.
5. Ile osób zostało na miejscu: 0 6. Ile osób przesiedlono: 3
7. Ile osób zaginęło: Brat Jarosław. W 1946 r. zaaresztowali go Rosjanie i wywieźli do Rosji. Po latach odnalazł nas przez Czerwony Krzyż. Urodził się w 1930 r., umarł w 1990 r. w obwodzie czelabińskim w Rosji. W 1941 r. moja siostra Rozalia wyjechała na roboty do Niemiec, potem przez jakiś czas była w polskich obozach przejściowych w Niemczech, aż w końcu wyjechała do Anglii. Wybrała Anglię, gdyż zgodę na wyjazd można było uzyskać w ciągu 2 lat, a w przypadku USA trzeba było czekać 4 lata. Ojca w 1941 r. zabili Niemcy.
8. Ile osób innej narodowości /pochodzenia mieszkało we wsi: Polaków u nas nie było (nie licząc rodzin mieszanych), Żydów też. 9. Jak ogólnie wyglądały kontakty z nimi? ----------
10. Jak wyglądał pozostawiony majątek Pana/Pani rodziny: Dom drewniany, kryty dachówką. W połowie domu żyliśmy, w drugiej były pomieszczenia gospodarcze.
C. PRZESIEDLENIE
1. Kiedy Panią/Pana wywieziono? Pod koniec kwietnia 1947 r. 2. Kiedy Panią/Pana przywieziono? Jechaliśmy prawie 2 tygodnie.
3.1. Trasa przejazdu: Berendowice – Kormanice (punkt zbiorczy) – wozy, samochody wojskowe (wieziono tych, którzy nie posiadali konia) - Przeworsk – pociąg – Lublin – Olsztyn – (chyba) Bartoszyce (wyładunek) – Kromarki k. Bartoszyc
3.2. Trasa przejazdu (ewentualny opis rozszerzony): ----------
4. Czy wiedział Pan/Pani dokąd jedzie? Mama przyszła z zebrania w szkole i powiedziała, że za godzinę czy dwie wyjeżdżamy. Biedni byliśmy, bo obrabowani przez „ruskich” i Niemców. W 1946 r., jak nas wywozili na Ukrainę, to udało się uciec, siostra schowała się z krową w lesie, a ja w ziemniakach, potem byłam z dziadkiem. No, a w 1947 r. to weszli do nas nieoczekiwanie i wywieźli, nie udało się uciec.
5. Czy ktoś z Państwa rodziny wrócił w rodzinne strony? Nie.
6.1. Przywiezione przedmioty - RELIGIJNE: Wzięliśmy figurkę Matki Boskiej, którą babcia przywiozła z „Hameryki” (tak wtedy mówiono).
6.2. Przywiezione przedmioty - CODZIENNEGO UŻYTKU: Pierzyna, poduszki, parę kur, krowa.
6.3. Przywiezione przedmioty - OSOBISTE: ----------
6.4. Przywiezione przedmioty - DOKUMENTY: ----------
6.5. Przywiezione przedmioty - INNE: ----------
7. Które z nich zachowały się do dziś?: Figurka Matki Boskiej (u siostry Marii). (Patrz ankieta nr 0144).
8. Czy mógłby Pan/Pani przekazać je lub część z nich na rzecz muzeum?: Nie.
9. Czy ukrył Pan/Pani jakieś przedmioty w miejscu skąd Panią/Pana wywieźli?: ----------
D. NOWE MIEJSCE
1. Dokąd Państwa przesiedlono?: Kramarki koło Bartoszyc. Długo tam nie mieszkaliśmy, jeździliśmy od PGR-u do PGR-u.
2. Co Państwu przydzielono?: Pamiętam, przyjechaliśmy wozem i rzucili nas do jakiegoś pustego domu.
3. Co Państwo zastaliście w nowym miejscu?: Nie było okien, niczego nie było. Baliśmy się, że w środku mogą być miny, mama nie chciała tam wchodzić. Dlatego pierwszą noc spaliśmy na pierzynie w trawie. Rano zrozumieliśmy, jak dużo komarów jest w tych Prusach, byliśmy tak pogryzieni, że zaczęliśmy zastanawiać się, czy czasem Polacy czymś nas nie otruli (w drodze, gdy jechaliśmy z Ukrainy do Prus, wojsko z kuchni polowej dawało nam jakieś jedzenie). Mama znalazła gdzieś kilka szyb, załatała te okna, a jedno zabiła deskami. Pamiętam jeszcze, że szczury przechadzały się tam, jak koty.
4. Czy na miejscu przesiedlenia odczuwali Państwo represje?: Tak. Żeby opuścić wioskę, musieliśmy najpierw uzyskać pozwolenie od wojska. W domu nie mieliśmy prawa zamykać drzwi wejściowych. Pamiętam, pewnego razu zezwolono, żeby nasz ksiądz odprawił mszę w polskim kościele. To było na Boże Narodzenie. Strasznie się cieszyłam, bo Ukraińcy ładnie śpiewają. Mama kupiła nowe wstążki do włosów, skarpetki, bieda przecież była. Poszłam do tego kościoła, ludzie tak pięknie śpiewali… Potem poszłam do szkoły, a za mną biegnie Bóg wie ile dzieci i krzyczą „hospody pomyłuj”, robią znak krzyża trzy razy i mówią, że „ukraiński Bóg” był bosy, dlatego przyszedł 2 tygodnie później, niż polski. Teraz, to ja się z tego śmieję, ale wtedy nie było mi do śmiechu. Przed pierwszą komunią (w polskim kościele) miałam nocować u koleżanki ciotki, w Bartoszycach. Gdy powiedziałam jej, że jestem Ukrainką i pochodzę z ukraińskiego miasta Przemyśl, to mnie wyrzuciła na noc z domu. Powiedziała: „To nie jest Ukraina, to jest Polska”. Szłam po tych Bartoszycach w nocy i po raz pierwszy bałam się nie duchów, a żywych ludzi. Pamiętam, że strasznie dziwiłam się wtedy, jak dorosły człowiek może nie wiedzieć, że Przemyśl, to ukraińskie miasto! Myślałam wtedy, że dorośli wszystko wiedzą. My Polaków nie lubiliśmy, a oni nas nienawidzili, nie uznawali nas i nienawidzili. Już przed wojną było źle. Ukraińcy byli grekokatolikami, stąd pracodawca od razu wiedział, że to Ukrainiec, pracę dawali tylko rzymokatolikom. Sprawiedliwości nie było. To było trochę, jak kiedyś w Irlandii: rzymokatolicy byli osłabieni, nie mogli się nigdzie przebić, gdyż państwo wspierało wyznawców Kościoła Anglikańskiego.
5. Kiedy i gdzie zaczęliście Państwo uczęszczać do cerkwi?: Moja mama przez 9 lat nie chodziła do spowiedzi, cały czas żyła nadzieją, że wrócimy do domu. W końcu poszła do polskiego księdza w Bartoszycach. Wtedy zapisała mnie do I komunii świętej.
6. Jakie są losy Państwa dzieci i rodzeństwa?: W 1961 r., na zaproszenie siostry Rozalii pojechałam do Anglii i tam już zostałam. Moja siostra rozpłakała się przed swoim szefem w fabryce tekstylnej i powiedziała: „Słyszałam, że gdyby ktoś zagwarantował mojej siostrze pracę, ona mogłaby zostać w Anglii”. Szef poszedł z tym do „większego szefa”, potem się z nim spotkałam i on mi zagwarantował pracę. Mogłam więc zostać, ale jedynie na okres ważności mego polskiego paszportu. Nie było wyjścia, musiałam w ciągu 6-ciu miesięcy wyjść za mąż. Wyszłam za Ukraińca, to nie był zły człowiek, ale pod względem charakterów byliśmy dwiema przeciwnościami. On szukał kobiety, żeby robiła mu pierogi i gotowała barszcz, a ja miałam romantyczną naturę, zamiast lepić pierogi, chciałam iść do teatru, do restauracji, chciałam świat poznać… Mam troje dzieci.
7. Czy Pana/Pani dzieci znają język ukraiński?: Nie.
7.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?: ----------
7.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?: Znały, ale zapomniały, ponieważ wyszłam powtórnie za mąż za Anglika i od tego czasu w domu rozmawiamy po angielsku. Ale moje dzieci mają ukraińskość we krwi.
8. Czy Pana/Pani wnuki znają język ukraiński?: brak danych
8.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?: ----------
8.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?: ----------
9. Czy posiadacie Państwo zdjęcia nowego miejsca?: ----------
E. KONTAKTY Z UPA
1.1. Czy we wsi były kryjówki UPA?: Tak.
1.2. Czy we wsi były kryjówki UPA (opis rozszerzony):? ----------
2. Jaki jest Pani/Pana stosunek do UPA?: Pozytywny.
3.1 Miałem kontakt z UPA: Tak. Miałam w UPA „narzeczonego” „Czyżyka” (miałam wtedy 7 lat). Polacy go potem zabili i okradli ciało (zostawili go w błocie w kalesonach). *
3.2 Byłem członkiem UPA: Nie.
3.3 Pomagałem/wspierałem UPA (dobrowolnie): Tak. Oni często jedli u nas w domu.
3.4 Ktoś z mojej rodziny był członkiem UPA: Nie.
4. Czy był Pan/Pani w posiadaniu broni przed przesiedleniem?: Nie.
5. Czy był Pan/Pani więziony?: Nie.
F. INNE ZAGADNIENIA
1. Zwyczaje z rodzinnych stron i życie kulturalne: W lodówce zawsze mam zamrożone pierogi, jakby co, to nie trzeba penicyliny, bo są pierogi… Jestem ambasadorką Ukrainy, gdziekolwiek bym nie mieszkała.
2. Czy odwiedzali Państwo rodzinne strony?: ----------
3. Dlaczego nie wyjechali na Ukrainę?: Starsi dobrze rozumieli, co to takiego Związek Sowiecki.
4. Co w życiu było najważniejsze?: ----------
5. Dlaczego Was przesiedlili?: ----------
G. UWAGI
1. Dodatkowe informacje: E 3.1. * Byłam na jego pogrzebie, to było w nocy w lesie. My lubiliśmy „upowców”, bo to byli nasi chłopcy, dobrze ich znaliśmy. -------------------------------------------------------------------------------------------------- Ankietę przygotował Roman Kryk.



 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [pliki do ankiety]
Ankieta українська
A. ОСНОВНІ ДАНІ
Б. ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ І МІСЦЕВІСТЬ
В. ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Г. НОВЕ МІСЦЕ
Д. КОНТАКТИ З УПA
Е. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Є. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
 
A. ОСНОВНІ ДАНІ
1. Дата анкетування: 10.04.2011 2. Номер анкети: 0159
3. Прізвище, ім’я, по-батькові: Гаркнес Ольга з дому Курган, донька Михайла і Розалії

Лондон
Great Britain – Wielka Brytania - Велокобританія
4. Дата народження: 25.08.1939 5. Місце народження: Береньдьовичі, воєводство Ряшів.
Б. ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ І МІСЦЕВІСТЬ
1.1. Місце проживання до переселення: Береньдьовичі, повіт Перемишль.
1.2. Місце проживання до переселення: ----------
2. Вік на момент переселення: 8 3. Віросповідання: Греко-католицьке.
4. Кількість людей в родині на момент переселення: Мати Розалія і сестра Марися.
5. Скільки осіб лишилося: 0 6. Скільки осіб переселено: 3
7. Скільки осіб пропало безвісти: Брат Ярослав. В 1946 році його заарештували росіяни і вивезли до Росії. Згодом він нас розшукав за допомогою Червоного Хреста. Народився в 1930 році, помер в 1990 в Челябінській області в Росії. Сестра Розалія в 1941 році поїхала на роботу до Німеччини, а звітам після війни подалася до Англії. Вибрала Англію, тому що згоду на переїзд туди можна було отримати протягом 2 років, а у випадку Америки треба було чекати 4 роки. Батька в 1941 році вбили німці.
8. Скільки осіб іншої національності жило в селі: Поляків в нас не було (не враховуючи мішаних родин), жидів також. 9. Стан відносин з ними: ----------
10. Опишіть залишений Вами маєток: Дерев'яна хата вкрита черепицею. Ми мешкали в одній частині, а в другій були господарські приміщення.
В. ПЕРЕСЕЛЕННЯ
1. Коли Вас вивезли? Кінець квітня 1947 р. 2. Коли Вас привезли? Ми їхали близько 2 тижнів.
3.1. Маршрут переїзду: Береньдьовичі – Корманичі (збірний пункт) – фіри, військові машини (везли тих, хто не мав коня) – Переворськ – потяг – Люблін – Ольштин – (мабуть) Бартошиці (розвантаження) – Кромарки б. Бартошиць.
3.2. Маршрут переїзду: ----------
4. Чи Ви знали куди їдете? Мати вернулася зі зборів в школі і сказала, що через годину або дві виїжджаємо. Ми були бідні, окрадені „руськими” та німцями. Коли в 1946 році нас намагалися вивезти до України, нам вдалося втекти. Сестра сховалася з коровою в лісі, а я в картоплі. Потім я перебувала у діда. Проте в 1947 році поляки зайшли до нас несподівано і вивезли. Втекти не вдалося.
5. Чи хто-небудь з Вашої родини повернувся в рідні сторони? Ні.
6.1. Речі які Ви привезли з собою (Релігійні)?: Ми забрали фігурку Божої Матері, яку бабуся привезли з Гамерики (тоді так говорили).
6.2. Речі які Ви привезли з собою (Побутового вжитку)?: Перину, подушки, декілька курок, корову.
6.3. Речі які Ви привезли з собою (Речі особисті)?: ----------
6.4. Речі які Ви привезли з собою (Документи)?: ----------
6.5. Речі які Ви привезли з собою (Інші)?: ----------
7. Які з них збереглися? Фігурка Божої Матері (в сестри Марії). (Див. анкета но. 0144).
8. Чи могли б Ви передати їх (повністю або частково) для музею? Ні.
9. Чи заховали Ви які-небудь предмети в місті звідки Вас вивезли? ----------
Г. НОВЕ МІСЦЕ
1. Куди Вас переселили? Крамаркі б. Бартошиць. Ми не жили там довго, їздили від ПҐР-у до ПҐР-у (від колгоспу до колгоспу).
2. Які умови Вам надали? Пам'ятаю, що ми їхали фірою. Кинули нас до якоїсь покинутої хати.
3. Яку картину Ви побачили на новому місці? Не було вікон, нічого не було. Ми боялися, що всередині будуть міни. Мати не хотіли туди заходити, тому першу ніч нам довелося провести на перині в траві. Вранці ми зрозуміли, що в тих Прусах (Прусії) є багато комарів. Ми були так покусані, що аж задумалися чи аби поляки нас не отруїли (в дорозі з України до Прус (Прусії) нас годували з військової кухні). Мати знайшла декілька шиб і залатала ними вікна, а одне забила дошками. Пам'ятаю також, що щурі прогулювалися там неначе коти.
4. Чи зазнавали ви утисків на новому місці? Так. Щоб залишити село нам доводилося просити дозвіл у військових. Вдома не можна було закривати вхідних дверей. Пам'ятаю, що одного разу дозволили, щоб наш священик відправив Службу Божу в польському костелі. Це було на Різдво Христове. Я неймовірно раділа цьому, оскільки українці так гарно співають. Мати купили нові стрічки для волосся, шкарпетки – біда ж була. Я пішла до цього костела, люди так гарно співали... Потім я пішла до школи, а за мною біжить Бог знає скільки дітей і вони кричать „Господи помилуй!”, три рази хрестяться і кажуть, що „український Бог” був босий, тому прийшов 2 тижні пізніше, ніж польський. Нині я з цього сміюся, але тоді мені було не до сміху. Перед першим причастям (в польському костелі) я мала ночувати в тітчиної товаришки в Бартошицях, однак коли я її сказала, що я українка родом з українського міста Перемишль, вона вигнала мене з хати. Сказала: „ Це не Україна, це Польща”. Ідучи вночі вулицями Бартошиць я уперше в житті боялася не духів, а живих людей. Я дуже тоді дивувалася, як таке може бути, щоб доросла людина не знала, що Перемишль, це українське місто. Я була впевнена, що дорослі все знають. Ми поляків не любили, а вони нас ненавиділи. Не шанували нас і ненавиділи. Вже перед війною було зле. Українці були греко-католиками, тому працедавець зразу знав, хто українець, а хто поляк. Роботу давали лише полякам, не було справедливости. Тоді було трохи так, як колись в Ірландії: римо-католики були послабленими, не могли нікуди пробитися, тому що держава підтримувала поклонників Англіканської Костела.
5. Де і коли ви почали відвідувати церкву? Моя мати не сповідалися 9 років, вони жили надією, що повернемося додому. Врешті-решт мати пішли до польського священика в Бартошицях. І тоді мене записали до першого святого причастя.
6. Як склалася доля Ваших дітей та рідних? В 1961 р. на запрошення сестри Розалії я поїхала до Англії і там залишилася. Вона розплакалася перед своїм „босом” в текстильній фабриці і сказала: „ Я чула, що коли б хто гарантував моїй сестрі роботу, вона могла б тут залишитися.” „Бос” пішов з цією інформацією до „більшого боса”, пізніше я з ним зустрілася і він дав мені гарантії роботи. Отож я могла залишитися, проте лише на період дійсності мого польського паспорта. Не було виходу, мені довелося протягом 6 місяців вийти замуж. Я вийшла за українця. Це не була погана людина, однак наші характери були протилежними, як північ та південь. Він шукав дружини, яка буде ліпити вареники і варити борщ, а я мала романтичну душу і замість ліпити вареники, я хотіла іти до театру, до ресторану. Я хотіла пізнавати світ... Маю троє дітей.
7. Ваші діти знають українську мову? Так.
7.1. Так - Де вивчили? Знали, але забули коли я вдруге повінчалася.
7.2. Ні - Чому? Я вийшла за англійця і з того часу в хаті розмовляємо англійською. Однак мої діти є українцями в крові.
8. Ваші онуки знають українську мову? немає відповіді
8.1. Так - Де вивчили? ----------
8.2. Ні - Чому? ----------
9. Чи є у Вас світлини нового місця? ----------
Д. КОНТАКТИ З УПA
1.1. Чи в селі були криївки УПА? Так.
1.2. Чи в селі були криївки УПА? ----------
2. Яке Ваше ставлення до УПА? Позитивне.
3.1 Я контактував з УПА: Так. В УПА я мала „нареченого” „Чижика” (мені було тоді 7 років). *
3.2 Я був у складі УПА: Ні.
3.3 Я допомагав/сприяв УПА (добровільно): Так. Ми часто годували їх вдома.
3.4 Хтось з моєї родини був у складі УПА: Ні.
4. Чи мали Ви зброю у період перед переселенням? Ні.
5. Чи перебували Ви під арештом? Ні.
Е. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
1. Звичаї втраченої батьківщини: В холодильнику завжди маю заморожені вареники. На випадок чого не потрібен пеніцилін, бо є вареники... Я свідчу про Україну всюди, де б я не жила.
2. Чи відвідували Ви свою батьківщину? ----------
3. Чому ви не виїхали в Україну? Старші люди знали, що таке Совєтський Союз. В 1946 р. нас намагалися туди вивезти, проте нам вдалося втекти. Сестра сховалася з коровою в лісі, а я в картоплі. Потім я перебувала у діда.
4. Що в житті було головне? ----------
5. Чому Вас переселили? ----------
Є. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
1. Інше: Д. 3.1. * Через певний час поляки його вбили і пограбували тіло (залишили його в підштанцях в болоті). Я була на його похороні. Ховали його в лісі, вночі. Ми любили „упівців”, адже це були наші хлопці, ми їх добре знали. Анкету підготував Роман Крик. Мовне оформлення Марусі Хомин.
 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [pliki do ankiety]
Ankieta english
A. MAIN DETAILS
B. FAMILY & LOCATION DETAILS
C. RESETTLEMENT
D. THE NEW PLACE
E. CONTACTS WITH UPA
F. ADDITIONAL INFORMATION
G. INFORMATION
 
A. MAIN DETAILS
1. Application Date: 24.06.2011 2. Application Reference Number:
3. Surname, Name, Paternal Name: brak


4. Date of Birth: 24.06.1909 5. Place of Birth:
B. FAMILY & LOCATION DETAILS
1.1. Place of Residence before deportation:
1.2. Place of Residence before deportation (information):
2. Age at time of deportation: 3. Religion: dark
4. Number of family members at the time of deportation/ resettlement:
5. Number of family members left: 6. Number of family members deported:
7. Of which went missing:
8. Number of people of different nationalities resident in the village? 9. Inter-ethnic relations could be considered?
10. List your lost assets/property:
C. RESETTLEMENT
1. When were you deported? 2. When did you arrive?
3.1. Deportation Itinerary:
3.2. Deportation Itinerary (information):
4. Did you know where you were being deported to?
5. Have any of your relatives returned to your homeland?
6.1. What personal items did you take with you - Religious:
6.2. What personal items did you take with you - Household objects:
6.3. What personal items did you take with you - Personal belongings:
6.4. What personal items did you take with you - Documents:
6.5. What personal items did you take with you - Other:
7. Of these items, what is left?
8. Would you be prepared to donate these (in whole, or in part) to the museum?
9. Did you hide any of the items that you brought with you?
D. THE NEW PLACE
1. Where did they deport you to?
2. What amenities were you granted?
3. What did you see when you arrived at your new place of settlement?
4. Did you encounter any persecution?
5. Where & when did you start going to church?
6. How did your children fare?
7. Do your children know Ukrainian?
7.1. Yes - Where did they learn it?
7.2. No - Why?
8. Do your grandchildren know Ukrainian?
8.1. Yes - Where did they learn it?
8.2. No - Why?
9. Do you have photos of your new place of settlement/residence?
E. CONTACTS WITH UPA
1.1. Were there UPA bunkers in the village?
1.2. Were there UPA bunkers in the village (information)?
2. What is your view of UPA?
3.1 I contacted UPA:
3.2 I was part of UPA:
3.3 I helped/facilitated UPA (voluntarily):
3.4 Were any of your family in UPA?
4. Did you ever hold firearms before the period that you were deported?
5. Were you ever arrested?
F. ADDITIONAL INFORMATION
1. Lost customs/traditions of your homeland:
2. Have you visited your homeland?
3. Why did you not choose to live in Ukraine?
4. What was your priority in life?
5. Why were you deported/resettled?
G. INFORMATION
1. Information

 
do góry ↑
Fotografie
„Kliknij” na miniaturke by zobaczyc zdjęcia w galerii.



 
do góry ↑
Wspomnienia


Na tę chwilę brak jest w naszej bazie wspomnień osoby, której ankieta dotyczy.

 
do góry ↑
Pliki


Na tę chwilę brak jest w bazie plików (filmowych, dźwiekowych, itp.)
powiązanych z niniejszą ankietą.

 
do góry ↑
VIDEO






„Człowiek pozbawiony korzeni, staje się tułaczem...”
„Людина, яку позбавили коренів стає світовим вигнанцем...”
„A person, who has had their roots taken away, becomes a banished exile...”

Home   |   FUNDACJIA   |   PROJEKTY   |   Z ŻYCIA FUNDACJI   |   PUBLICYSTYKA   |   NOWOŚCI   |   WSPARCIE   |   KONTAKT
Fundacja Losy Niezapomniane. Wszystkie prawa zastrzeżone. Copyright © 2009 - 2018

stat4u

Liczba odwiedzin:
Число заходжень:
827 243
Dziś:
Днесь:
366