Home FUNDACJA PROJEKTY Z ŻYCIA FUNDACJI PUBLICYSTYKA NOWOŚCI WSPARCIE KONTAKT
PROJEKTY - Ukraińcy
cień
Wersja: PL UA EN
Losy Niezapomniane wysiedlonych w ramach AKCJI „WISŁA”

Świadectwa przesiedleńców - szczegóły...
cień
Ankieta (0207)
Pyrz Jan, syn Mikołaja i Maryny z d. Hrywna
ur. 05.04.1939
Małastów, powiat Gorlice.
 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [wspomnienia] [pliki do ankiety] [video do ankiety]
Ankieta w j.polskim
A. METRYKA ANKIETY
B. NAJBLIŻSZA RODZINA I STRONY RODZINNE
C. PRZESIEDLENIE
D. NOWE MIEJSCE
E. KONTAKTY Z UPA
F. INNE ZAGADNIENIA
G. UWAGI
 
A. METRYKA ANKIETY
1. Data wywiadu: 21.08.2011 2. Numer kolejny: 0207
3. Dane osobowe uczestnika /uczestników wywiadu: Pyrz Jan, syn Mikołaja i Maryny z d. Hrywna

Małastów
Polska - Польща
4. Data urodzenia: 05.04.1939 5. Miejsce urodzenia: Małastów, powiat Gorlice.
B. NAJBLIŻSZA RODZINA I STRONY RODZINNE
1.1. Miejsce zamieszkania przed przesiedleniem: Małastów, powiat Gorlice.
1.2. Miejsce zamieszkania - OPIS
(przed przesiedleniem):
---------
2. Wiek w trakcie przesiedlenia: 8 3. Wyznanie: Grekokatolickie.
4. Stan najbliższej rodziny przed przesiedleniem:

Tato Mikołaj, mama Maryna, siostra Helena, brat Stefan.

5. Ile osób zostało na miejscu: 0 6. Ile osób przesiedlono: 5
7. Ile osób zaginęło: 0
8. Ile osób innej narodowości /pochodzenia mieszkało we wsi:

Dwie polskie rodziny i kilka żydowskich, ale ile to nie pamiętam.

9. Jak ogólnie wyglądały kontakty z nimi?

Dobrze, żyliśmy w zgodzie. Żydzi mieli karczmę w Małastowie. Byli dobrymi ludźmi, naprawdę dobrymi i dużo naszym ludziom pomagali. Rzecz jasna, nie robili tego bezinteresownie, ale, nie mogę powiedzieć, to byli dobrzy ludzie.

Polacy w naszej wsi stanowili mniejszość, chodzili do cerkwi, święta obchodzili według naszego kalendarza. Ale gdy nadszedł czas okupacji, kiedy nas zaczęli wywozić, to Polacy przyjeżdżali do naszej wsi i rabowali co się dało.

10. Jak wyglądał pozostawiony majątek Pana/Pani rodziny:

Pozostał cały dobytek rodziców: rodzinny dom mieszkalny, stajnia, stodoła, stara chata po dziadku gdzie trzymaliśmy siano, spichlerz, kierat, krowa, jałówka, 24 morgi ziemi (ponad 10 ha) i ok. 2 ha lasu, oddzielnie miał tato i mama!!!

Mój ojciec był jednym z najbogatszych gospodarzy we wsi.

C. PRZESIEDLENIE
1. Kiedy Panią/Pana wywieziono? Czerwiec-lipiec 1947. 2. Kiedy Panią/Pana przywieziono? Nie pamiętam.
3.1. Trasa przejazdu: Małastów – wozy – Zagórzany – pociąg – Grębocice – samochody/wozy – Moskierzyn – Kazimierzów (PGR).
3.2. Trasa przejazdu (ewentualny opis rozszerzony):

W Zagórzanach czekaliśmy 2 dni na pociąg towarowy. Wagony były kryte i niekryte, my jechaliśmy w krytym razem z bydłem.

Na postojach ludzie wybiegali z pociągów, rozpalali szybko ogniska, aby chociaż napić się ciepłej herbaty. Najgorsze było to, że wyzywali nas od banderowców, chociaż nie mieli pojęcia kim jesteśmy. Nie byliśmy banderowcami…

Gdy przyjechaliśmy do tego PGR-u - nie mieliśmy nic do jedzenia. Wszystko co zabraliśmy z sobą, zjedliśmy w drodze.

Zagnali nas do takiej ogromnej, strasznej stodoły w której było pełno nawozu. Ciężko się tam oddychało. A tuż obok stał piękny pałac, w którym siedzieli Polacy, kierownictwo tego PGR-u…

Traktowali nas jak bydło… Mimo, że byłem małym chłopcem, to pamiętam płacz mojej mamy, tę jej bezradność gdy nie miała czego dać mi do jedzenia.

4. Czy wiedział Pan/Pani dokąd jedzie? Nie.
5. Czy ktoś z Państwa rodziny wrócił w rodzinne strony?

W 1956 roku mój wujek Antoni pojechał do Małastowa w odwiedziny i wykupił nasz rodzinny dom za pół metra pszenicy! Mieszkała w nim Polka, która zaczęła rozbierać ten nasz dom i palić drewnem w piecu. Niby nie miała czym, choć w lesie było dużo drzewa, ale jej się po prostu nie chciało po nie iść.

Gdy udało mu się wszystko załatwić, wrócił do Kazimierzowa i powiedział, że wszystko jest gotowe, że możemy wracać.

W 1956 roku z rodzicami i rodzeństwem powróciłem do rodzinnego Małastowa. Zastałem tu tragedię, strach było na to wszystko patrzeć. Polacy niszczyli nasze domy…

W Małastowie zostały dwie rodziny, nie przesiedlono ich. Gdy wróciłem w 1956, to byli już Polakami. Byli to ludzie starsi ode mnie i jak wyjeżdżałem rozmawiali po łemkowsku, kiedy tu wróciłem to już niby nie potrafili.

Wujek, który odkupił nasz dom za pół metra pszenicy, nie chciał tu mieszkać, wyjechał do Olsztyna.

Ja i moi rodzice bardzo się cieszyliśmy z powrotu do Małastowa.

6.1. Przywiezione przedmioty - RELIGIJNE:

Ikony. Pamiętam jak mama zabierała te obrazy tuż przed wysiedleniem.

6.2. Przywiezione przedmioty - CODZIENNEGO UŻYTKU: ----------
6.3. Przywiezione przedmioty - OSOBISTE: ----------
6.4. Przywiezione przedmioty - DOKUMENTY: ----------
6.5. Przywiezione przedmioty - INNE:

Zboże, paszę dla bydła, koń, krowy.

7. Które z nich zachowały się do dziś?: ----------
8. Czy mógłby Pan/Pani przekazać je lub część z nich na rzecz muzeum?: ----------
9. Czy ukrył Pan/Pani jakieś przedmioty w miejscu skąd Panią/Pana wywieźli?:

Tak. Zakopaliśmy na takiej górce kierat, w chaszczach, ale Polacy go znaleźli.

Krowę i jałówkę zostawiliśmy pod opiekę Polakowi. Rodzice je zostawili z myślą o szybkim powrocie tutaj.

D. NOWE MIEJSCE
1. Dokąd Państwa przesiedlono?:

Moskierzyn, potem Kazimierzów. Powiat Polkowice.

2. Co Państwu przydzielono?:

Pamiętam jak pewnego dnia nasi ludzie pojechali końmi do różnych pobliskich wsi i znaleźli Kazimierzów, tam wciąż były poniemieckie pustostany. Tato wybrał jeden z domów. Zamieszkało nas tam 3 rodziny na kupie (w 4 pokojach i kuchni).

Był taki jeden Polak, Piórkowski się nazywał. Zabrał z tego pustego domu okna i drzwi, podszedł do mojego taty i powiedział, że jeśli będzie mu pomagać, to je odda. Był po prostu szabrownikiem. Oddał nam te drzwi i okna kilka dni później, gdy tato je odpracował.

Dostaliśmy pole, kawałek ogrodu.

3. Co Państwo zastaliście w nowym miejscu?:

W tych pustostanach w Kazimierzowie nie było okien i drzwi, wiatr sobie hulał jak chciał.

4. Czy na miejscu przesiedlenia odczuwali Państwo represje?:

Panowała wtedy głupia polityka... Zanim nas przesiedlili na zachód [Polski] w 1947 r., to ludzie już byli niesłusznie poinformowani, że przyjadą banderowcy, to dlatego wyzywali nas od banderowców. Z czasem jednak zobaczyli, że jesteśmy dobrymi ludźmi, polubiliśmy się, dobrze nam się żyło. Niektórzy Polacy nauczyli się nawet naszych ukraińskich piosenek, śpiewali razem z nami.

Gdy poszedłem do szkoły, to największym problemem było dla mnie to, że nie znałem dobrze polskiego. Ale ogólnie panowała tolerancja. Zresztą, nie mogło być inaczej, bo na tych zachodnich terenach była zbieranina ludzi. Byli mieszkańcy zza Buga, Poznaniacy, my. Szanowaliśmy się wzajemnie.

5. Kiedy i gdzie zaczęliście Państwo uczęszczać do cerkwi?:

Dojeżdżałem z ojcem rowerem 25 km na greckokatolicką mszę, chyba do Lubina (to było za Polkowicami).

Po 1956 roku w Małastowie nie było cerkwi i bardzo tego brakowało [cerkiew była, ale zamieniona w kościół]. Z czasem nasi księża otrzymali zgodę na odprawianie nabożeństw, a my zaczęliśmy się spotykać, śpiewać, modlić.

6. Jakie są losy Państwa dzieci i rodzeństwa?:

Przyszłą żonę poznałem w Małastowie. Wychowywaliśmy się w Małastowie, jest rok różnicy między nami, razem byliśmy wywiezieni na zachód podczas akcji „Wisła”. Tam mieszkaliśmy w sąsiednich miejscowościach. Zbliżyliśmy się do siebie w okresie gdy ona przyjeżdżała tu na wakacje z Grębocic, gdy już powróciłem do Małastowa.

Wzięliśmy ślub cywilny w październiku 1962 r. w Uściu Gorlicki [do 1949 r. – Uście Ruskie], a cerkiewny w Pętnej, którego udzielił nam [w cerkwi, ale w łacińskim obrządku] polski ksiądz.

Dwoje dzieci: Ela i Darek, 5 wnuków (2 w Australii i 3 tutaj, w Małastowie).

7. Czy Pana/Pani dzieci znają język ukraiński?: Tak.
7.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?: W domu.
7.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?: -------------
8. Czy Pana/Pani wnuki znają język ukraiński?: Tak.
8.1. Jeżeli TAK - to gdzie się nauczyły?: W domu.
8.2. Jeżeli NIE - to dlaczego?: ----------------
9. Czy posiadacie Państwo zdjęcia nowego miejsca?: Nie.
E. KONTAKTY Z UPA
1.1. Czy we wsi były kryjówki UPA?: Nie wiem.
1.2. Czy we wsi były kryjówki UPA (opis rozszerzony):? Byłem jeszcze dzieckiem.
2. Jaki jest Pani/Pana stosunek do UPA?: Pozytywny.
3.1 Miałem kontakt z UPA: Nie.
3.2 Byłem członkiem UPA: Nie.
3.3 Pomagałem/wspierałem UPA (dobrowolnie):

Ja nie, bo byłem mały, ale rodzice pomagali. Przychodzili do nas zjeść, pospać. Pamiętam jak mama i babcia stały na dworze, przed domem, i pilnowały czy polskie wojsko nie nadchodzi, a partyzanci w tym czasie spali.

3.4 Ktoś z mojej rodziny był członkiem UPA:

Tak, z dalszej rodziny Piotr Jurczak, kuzyn mego taty. Wzięli go do UPA pod przymusem.

Zabrali go do Sanoka. Za członkowstwo w UPA dostał wyrok 15 lat więzienia, jednak został zwolniony po kilku latach.

4. Czy był Pan/Pani w posiadaniu broni przed przesiedleniem?: Nie.
5. Czy był Pan/Pani więziony?: Nie.
F. INNE ZAGADNIENIA
1. Zwyczaje z rodzinnych stron i życie kulturalne:

Małastów był podzielony na dwie części, Dolny i Górny. Chłopcy walczyli między sobą o dziewczyny. Mój tato opowiadał jak kiedyś dostał od chłopaka z Małastowa Górnego.

2. Czy odwiedzali Państwo rodzinne strony?:

Pierwszy raz pojechałem w 1956 roku i już tam zostałem.

3. Dlaczego nie wyjechali na Ukrainę?:

Przychodzili do wsi jacyś agenci i namawiali ludzi na wyjazd do Ukrainy, obiecywali wiele. Część osób uwierzyła w te obietnice. Za zapisanie się na listę chętnych otrzymywali w nagrodę strzelbę.

Większość rodzin nie wyjechała, i moim zdaniem dobrze zrobili. Tych, co wyjechali, zastała bieda, wiele złego przeżyli.

4. Co w życiu było najważniejsze?:

Młodzi ludzie powinni trzymać się kultury. Jeśli zginie kultura to i naród zginie.

5. Dlaczego Was przesiedlili?:

Moim zdaniem przez śmierć Świerczewskiego. Władza kazała zabić Świerczewskiego (przeszkadzał Moskwie), aby jego śmierć stała się pretekstem do wysiedlenia i rozproszenia nas, Ukraińców.

G. UWAGI
1. Dodatkowe informacje:

Ankietę opracowała Marusia Chomyn, wywiad przeprowadził Roman Kryk.




 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [pliki do ankiety]
Ankieta українська
A. ОСНОВНІ ДАНІ
Б. ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ І МІСЦЕВІСТЬ
В. ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Г. НОВЕ МІСЦЕ
Д. КОНТАКТИ З УПA
Е. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Є. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
 
A. ОСНОВНІ ДАНІ
1. Дата анкетування: 21.08.2011 2. Номер анкети: 0207
3. Прізвище, ім’я, по-батькові: Пиж Іван, син Миколи та Марини з дому Гривна

Маластів
Polska – Польща
4. Дата народження: 05.04.1939 5. Місце народження: Маластів, повіт Горлиці.
Б. ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ І МІСЦЕВІСТЬ
1.1. Місце проживання до переселення: Маластів, повіт Горлиці.
1.2. Місце проживання до переселення: --------
2. Вік на момент переселення: 8 3. Віросповідання: Греко-католицьке.
4. Кількість людей в родині на момент переселення: Батько Микола, мати Марина, сестра Олена та брат Стефан.
5. Скільки осіб лишилося: 0 6. Скільки осіб переселено: 5
7. Скільки осіб пропало безвісти: 0
8. Скільки осіб іншої національності жило в селі:

Дві польські сім’ї і декілька жидівських, але скільки точно – то не пам

9. Стан відносин з ними:

Добрий, ми жили у злагоді. Жиди були власниками корчми в Маластові. Це були добрі люди, справді добрі, вони багато нашим людям допомагали.

Поляки в нашому селі були меншиною, ходили до церкви, святкували за нашим календарем.

Однак коли прийшли окупанти, коли почали нас вивозити, поляки приїжджали до нашого села і грабували все, що було під рукою.

10. Опишіть залишений Вами маєток:

Залишилося усе батьківське майно: сімейна хата, стайня, стодола, стара дідова хата, де ми тримали сіно, млинець, кінний привод, корова, телиця [ялівка], 24 морґи землі (більше 10 га) і близько 2 га лісу, окремо батька і матері.

Батько був одним з найбагатших господарів на селі.

В. ПЕРЕСЕЛЕННЯ
1. Коли Вас вивезли? Червень-липень 1947 р. 2. Коли Вас привезли? Не пам’ятаю.
3.1. Маршрут переїзду: Маластів – підводи – Загіряни [Заґужан] – потяг – Ґрембоціце – машини/підводи – Москожин – Казімєжув [ПҐР-колгосп]
3.2. Маршрут переїзду:

В Загірянах ми чекали 2 дні на товарний потяг. Вагони в поїзді були криті і некриті, ми їхали в критому разом з худобою.

На стоянках люди вибігали з поїздів, швиденько розпалювали вогнища, щоб хоча теплого чаю попити.

Найгірше було те, що обзивали нас «бандерівцями», хоча не мали уявлення ким ми є. Ми не були бандерівцями...

Коли ми доїхали до цього ПҐР-у [колгоспу], то не мали вже жодних харчів. Все, що взяли з собою, ми з'їли в дорозі.

Загнали нас до великої, жахливої стодоли, де було повно добрива. Важко там було дихати. Поруч цієї стодоли стояв прекрасний палац, в якому урядували поляки, керівники цього ПҐР-у...

Поводилися з нами гірше, ніж з худобою... Хоча я був тоді малим хлопцем, пам'ятаю плач матері, цю її безпорадність, коли не було чого дати мені поїсти.

4. Чи Ви знали куди їдете? Ні.
5. Чи хто-небудь з Вашої родини повернувся в рідні сторони?

В 1956 році дядько Антін поїхав відвідати Маластів і так склалося, що викупив наш сімейний дім за пів–метра пшениці. В тому домі мешкала полька, яка почала його розбирати і тим деревом в печі палити. Неначебто тому, що не було чим палити, хоча в лісі було багато дерева, а її просто не хотілося за ним піти.

Коли дядько вирішив всі питання, приїхав до Казімєжова і сказав, що все готове, що можемо повертатися.

Таким чином в 1956 році я повернувся з сім’єю до рідного Маластова. Ми зустріли тут трагедію, страх було дивитися на це все. Поляки знищували наші сімейні хати...

В Маластові залишилися дві сім’ї, які не переселили. Коли я повернувся в 1956 році, то вони були уже поляками. Це були люди старші від мене, коли мене вивозили, то вони розмовляли лемківською, а коли я сюди повернувся, то вже неначебто не вміли.

Дядько, який відкупив нашу хату, не хотів тут залишатися, подався до Ольштина.

Я і мої батьки дуже раділи з цього, що повернулися до Маластова.

6.1. Речі які Ви привезли з собою (Релігійні)?: Ікони. Пам'ятаю, як мама забирала ті ікони перед виселенням.
6.2. Речі які Ви привезли з собою (Побутового вжитку)?: ----------
6.3. Речі які Ви привезли з собою (Речі особисті)?: ----------
6.4. Речі які Ви привезли з собою (Документи)?: ----------
6.5. Речі які Ви привезли з собою (Інші)?: Зерно, корм для худоби, кінь, корови.
7. Які з них збереглися? ----------
8. Чи могли б Ви передати їх (повністю або частково) для музею? ----------
9. Чи заховали Ви які-небудь предмети в місті звідки Вас вивезли?

Так. Ми закопали кінний привод в хащах, на такому пагорбі, але поляки його знайшли. Корову і теля ми віддали під опіку одному полякові. Батьки їх залишили з надією, що незабаром сюди повернемося.

Г. НОВЕ МІСЦЕ
1. Куди Вас переселили?

Москєжин, потім Казімєжув, повіт Польковіце.

2. Які умови Вам надали?

Пам'ятаю, одного дня наші люди поїхали кіньми до різних, розположених поблизу сіл і знайшли село Казімєжув, де були понімецькі незаселені хати. Батько вибрав одну з них, там нас поселилися три сім’ї (в 4 кімнатах і кухні).

Був такий поляк, називався П'юрковскі. Він забрав з цього дому вікна і двері, прийшов до мого батька і каже, що їх віддасть, якщо батько буде йому допомагати. Був просто мародером. Віддав ті вікна і двері через кілька днів, батько просто їх відпрацював.

Ми отримали також землю і шматок городу.

3. Яку картину Ви побачили на новому місці?

В тих незаселених хатах в Казімєжові не було ні вікон, ні дверей. Вітер гуляв собі куди хотів.

4. Чи зазнавали ви утисків на новому місці?

Тоді була дурна політика... Ще до виселення в 1947 р. на захід [Польщі], влада несправедливо інформувала людей, що приїдуть бандерівці. Результатом того було те, що обзивали нас «бандерівцями».

З часом однак побачили, що ми є добрими людьми. Ми полюбили один одного, добре нам жилося. Деякі поляки навчилися навіть наших українських пісень, співали разом з нами.

Коли я пішов до школи, то найбільшою проблемою було те, що я не знав добре польської мови.

Назагал переважала толерантність. А втім, інакше і не могло бути, оскільки тут на західних землях була збиранина людей. Були мешканці з-за Буга, з Познаня, ми. Ми шанували один одного.

5. Де і коли ви почали відвідувати церкву?

На Службу Божу я їздив з батьком на ровері 25 км, мабуть до Любіна, то було за Польковицями.

Після 1956 року в Маластові не було церкви і відчувалася її відсутність [церква була, тільки замінена у римо-католицький храм]. Але з плином часу нашим священикам дозволяли відправляти, тоді і ми почали зустрічатися, співати і молитися.

6. Як склалася доля Ваших дітей та рідних?

З майбутньою дружиною я познайомився в Маластові. Ми виростали в Маластові, між нами тільки рік різниці у віці, разом нас вивозили на захід [Польщі] під час акції «Вісла». Там ми жили в сусідніх місцевостях. Ми зблизилися з собою в періоді, коли вона приїжджала сюди на вакації з Ґрембоціц, коли я уже повернувся до Маластова.

Цивільне вінчання було в жовтні 1962 року в Устю Горлицькому [до 1949 року – Устя Руське], а церковне в селі Пантна, нас вінчав [в церкві, але в латинському обряді] польський священик.

Народилося нам 2 дітей: Еля і Дарек, маємо 5 онуків (2 в Австралії і 3 тут, в Маластові).

7. Ваші діти знають українську мову? Так.
7.1. Так - Де вивчили? Вдома.
7.2. Ні - Чому? -----------
8. Ваші онуки знають українську мову? Так.
8.1. Так - Де вивчили? Вдома.
8.2. Ні - Чому? -----------
9. Чи є у Вас світлини нового місця? Ні.
Д. КОНТАКТИ З УПA
1.1. Чи в селі були криївки УПА? Не знаю.
1.2. Чи в селі були криївки УПА? Я був тоді дитиною.
2. Яке Ваше ставлення до УПА? Позитивне.
3.1 Я контактував з УПА: Ні.
3.2 Я був у складі УПА: Ні.
3.3 Я допомагав/сприяв УПА (добровільно):

Я ні, бо був замалий, але батьки допомагали. Упівці приходили до нас поїсти, поспати.

Пам'ятаю ситуацію, коли мама і бабуся стояли надворі, перед хатою, і пильнували чи не йде польське військо. Партизани в тому часі спали.

3.4 Хтось з моєї родини був у складі УПА:

Так, Петро Юрчак з дальшої родини, кузен батька. Його взяли примусово до УПА.

Забрали його згодом до Сянока. За цю приналежність отримав 15 років тюрми, проте був звільнений після кількох років.

4. Чи мали Ви зброю у період перед переселенням? Ні.
5. Чи перебували Ви під арештом? Ні.
Е. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
1. Звичаї втраченої батьківщини:

Маластів був поділений на дві частини, Нижній та Вижній. Хлопці змагалися між собою за дівчат. Навіть мій батько згадував, як йому перепало від одного хлопця з Маластова Вижнього.

2. Чи відвідували Ви свою батьківщину?

Вперше я поїхав в 1956 році і вже залишився.

3. Чому ви не виїхали в Україну?

Приходили до нас якісь агенти і підмовляли людей, щоб виїжджали до України, багато всього їм обіцювали. Частина людей повірила в ті обіцянки і, коли вже записали себе у список охочих, в нагороду отримували рушницю.

Більшість сімей не поїхала, і на мою думку правильно вчинили. Тих, які поїхали, зустріла нужда, багато прикрого пережили.

4. Що в житті було головне?

Молоді люди повинні триматися культури. Якщо пропаде культура, тоді помре і народ.

5. Чому Вас переселили?

На мою думку, через смерть Сьвєрчевського. Влада віддала наказ вбити його (він заважав Москві), щоб ця смерть стала приводом для виселення і розпорошення нас, українців.

Є. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
1. Інше:

Інтерв’ю провів Роман Крик. Текст підготувала Маруся Хомин.

 
do góry ↑
[ankieta w j.polskim] [ankieta українська] [ankieta english]
[fotografie do ankiety] [pliki do ankiety]
Ankieta english
A. MAIN DETAILS
B. FAMILY & LOCATION DETAILS
C. RESETTLEMENT
D. THE NEW PLACE
E. CONTACTS WITH UPA
F. ADDITIONAL INFORMATION
G. INFORMATION
 
A. MAIN DETAILS
1. Application Date: 11.02.2012 2. Application Reference Number:
3. Surname, Name, Paternal Name: brak


4. Date of Birth: 11.02.1909 5. Place of Birth:
B. FAMILY & LOCATION DETAILS
1.1. Place of Residence before deportation:
1.2. Place of Residence before deportation (information):
2. Age at time of deportation: 3. Religion: dark
4. Number of family members at the time of deportation/ resettlement:
5. Number of family members left: 6. Number of family members deported:
7. Of which went missing:
8. Number of people of different nationalities resident in the village? 9. Inter-ethnic relations could be considered?
10. List your lost assets/property:
C. RESETTLEMENT
1. When were you deported? 2. When did you arrive?
3.1. Deportation Itinerary:
3.2. Deportation Itinerary (information):
4. Did you know where you were being deported to?
5. Have any of your relatives returned to your homeland?
6.1. What personal items did you take with you - Religious:
6.2. What personal items did you take with you - Household objects:
6.3. What personal items did you take with you - Personal belongings:
6.4. What personal items did you take with you - Documents:
6.5. What personal items did you take with you - Other:
7. Of these items, what is left?
8. Would you be prepared to donate these (in whole, or in part) to the museum?
9. Did you hide any of the items that you brought with you?
D. THE NEW PLACE
1. Where did they deport you to?
2. What amenities were you granted?
3. What did you see when you arrived at your new place of settlement?
4. Did you encounter any persecution?
5. Where & when did you start going to church?
6. How did your children fare?
7. Do your children know Ukrainian?
7.1. Yes - Where did they learn it?
7.2. No - Why?
8. Do your grandchildren know Ukrainian?
8.1. Yes - Where did they learn it?
8.2. No - Why?
9. Do you have photos of your new place of settlement/residence?
E. CONTACTS WITH UPA
1.1. Were there UPA bunkers in the village?
1.2. Were there UPA bunkers in the village (information)?
2. What is your view of UPA?
3.1 I contacted UPA:
3.2 I was part of UPA:
3.3 I helped/facilitated UPA (voluntarily):
3.4 Were any of your family in UPA?
4. Did you ever hold firearms before the period that you were deported?
5. Were you ever arrested?
F. ADDITIONAL INFORMATION
1. Lost customs/traditions of your homeland:
2. Have you visited your homeland?
3. Why did you not choose to live in Ukraine?
4. What was your priority in life?
5. Why were you deported/resettled?
G. INFORMATION
1. Information

 
do góry ↑
Fotografie
„Kliknij” na miniaturke by zobaczyc zdjęcia w galerii.



 
do góry ↑
Wspomnienia


Na tę chwilę brak jest w naszej bazie wspomnień osoby, której ankieta dotyczy.

 
do góry ↑
Pliki


Na tę chwilę brak jest w bazie plików (filmowych, dźwiekowych, itp.)
powiązanych z niniejszą ankietą.

 
do góry ↑
VIDEO






„Człowiek pozbawiony korzeni, staje się tułaczem...”
„Людина, яку позбавили коренів стає світовим вигнанцем...”
„A person, who has had their roots taken away, becomes a banished exile...”

Home   |   FUNDACJIA   |   PROJEKTY   |   Z ŻYCIA FUNDACJI   |   PUBLICYSTYKA   |   NOWOŚCI   |   WSPARCIE   |   KONTAKT
Fundacja Losy Niezapomniane. Wszystkie prawa zastrzeżone. Copyright © 2009 - 2019

stat4u

Liczba odwiedzin:
Число заходжень:
914 416
Dziś:
Днесь:
462