Home FUNDACJA PROJEKTY Z ŻYCIA FUNDACJI PUBLICYSTYKA NOWOŚCI WSPARCIE KONTAKT
PUBLICYSTYKA
cień
Wersja: PL UA EN
Publicystyka - Zdaniem Historyków i Publicystów
cień
W tej części zamieszczamy, naszym zdaniem, najlepsze i najbardziej obiektywne prace historyków i publicystów na temat historii i dnia dzisiejszego Ukraińców w Polsce.
[wersja w j.polskim] [wersja українська] [wersja english] [video] [fotografie] [pliki]
Data artykułu: 2018-01-17
WERSJA W J.POLSKIM
«Życie i śmierć – rozmurowana opowieść»
Wersja UA tylko
ks. Józef Kecun
Urodzony w 1900 r. w Woroblewiczach, został aresztowany 15.III.1945, skazany przez trybunał wojskowy NKWD obwodu drohobyckiego na 10 lat obozu, umarł w więzieniu lub obozie II.1948 r. [Bohdan Prach, „Duchowieństwo Przemyskiej Eparchii i Apostolskiej Administracji Łemkowszczyzny”.]
WERSJA W J.UKRAIŃSKIM
do góry ↑

«Життя і смерть – розмурована розповідь»

У 2012 році пан Тимко Сконцей подарував мені копію листа, якого після ІІ світової війни виявлено під час зносу будинку колишнього українського кооперативу «Згода» в Терці (Закерзоння). Лист, написаний одним з довоєнних греко-католицьких парохів Терки, отцем Осипом Кецуном, був замурований в одній із стін будинку. Його знайшли поляки і передали українцям – колишнім мешканцям села. Ми вирішили його опублікувати, так само, як і фрагмент спогадів пана Ярослава Вайди. Панове Вайда і Сконцей – уродженці села Терка, яких 1947року рішенням тодішньої польської влади депортували на західні та північні території Польщі в рамках операції «Вісла». Обидва документи у співставленні є вражаючою розвіддю про народження, життя і смерть.

о. Осип Кецун

Народжений 1900 р. у Вороблевичах отець Йосиф Кецун був заарештований 15.ІІІ.1945, засуджений Військовим трибуналом військ НКВС Дрогобицької обл. за ст. 54-1 «а» КК УРСР до 10 років ВТТ. Помер у тюрмі чи таборі ІІ. 1948 р. [за: Богдан Прах, «Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини]

Історія кооперативи "ЗГОДА" в Терці до цеї хвилі, коли цей листок був вмурований у стіну кооперативного дому в Терці. Подаєтся її в тій ціли, щоб нащадки знали, як тяжко і серед яких несприятливих умовин прийшлось будувати цей дім.

Село Терка, як всі довколишні села, було темне, неграмотне і крім дяка, писаря та деяких хлопців-самоуків ніхто не знав читати ні писати. Змінилось цілком тоді, як перед Великодними Святами 1926 року прибув на першу посаду молодий, ідейний священник, уроджений 14 травня 1900 р. в Вороблевичах, Дрогобицького повіту, котрий перебув цілу Голгофу УГА від Львова по Київ, потім поворотний тиф, тюрма в Кам’янці Подільському, а опісля в Стрию, при кінці березня 1926 р. висвячений в Перемишлі Всесв. Преосв. бл. п. Йосифом Боцяном, епископом-помічником Львівської Епархії, жонатий з Вп. Галею Іванусів, дочкою Всеч. о. Николая, пароха в Вочевичах. Дня 1 квітня прибув і обняв завідательство парохії Терка. І звідси почалось.

Насамперід хлопці, як найцікавіші, зголосились на науку читати і писати, опісля удалось вже 1926 р. відіграти комедію "Свідки" М. Курцеби, де ролю судді відіграв поляк, опісля головний опонент освідомлюючого руху українців, писар Франко Ґанкевич. 1928 р. відбулось дві комедійки "Маркіранти" і "Різдвяна Ніч", 1929 р. вже було "Сватання на Гончарівці". Перше представлення відбулось на старім приходстві в кухні, а прочі в домі дяка Василя Бурмича, так що в кухні розбирано стіну і в той спосіб побільшено зал для публики.

Старших зорганізував о. Осип Кецун в Брацтво церковне "Покрова Пр. Богородиці", до котрого належали майже всі господарі греко-католики з Терки і Полянок. Жінок, дітей, молодіж і мужчин - головно в Терці - зорганізував в Апостольство молитви. Зараз з початку зачато відправу "Майського Богослуження" в честь Пр. Д. Марії, а по Богослуженню ілюміновано при помочи свічок Місійний Хрест, де діти підготовані Добродійкою Галею Кецун на два голоси співали кращі пісні церковні видання оо. Василіян в Жовкві. Серед таких обставин священник поодиноко і гуртом підготовляв господарів до заложення кооперативи.

Вибори 1928 р. приспішили заложення її [ідеться про парламентські вибори в Польщі]. Священник, хотячи мати лучше зорганізованих людей і осередок для освідомлення, користає з дозволу в виборчому часі на збори, дня 1 січня 1928 р. влаштовує Основуючі Загальні Збори Кооперативи, на які прибув відпоручник Народного Дому в Ліську п. Василь Шевчук, як тимчасовий інструктор. На тих Зборах названо кооперативу "Згода", уділ ухвалено З0 золотих, вписове 1 зол. Всіх членів вписалось 17. За це ухвалено їздити цілий рік даром по товар. Погоджено крамаря Осипа Вайду, 19 літнього сина Дмитра і Таці, 2 місяці даром а дальше по 10 зол. місячно, по півроку за 19 зол. і 1,8% від торгів місячно. Антін Вуйцік, господар в Терці, відступив свій шпіхлір на приміщення кооперативи 2 місяці даром, а опісля по 50 зол. річно. Отець Осип Кецун приобіцяв даром провадити книги кооперативні так довго, як довго не поставиться дому кооперативного.

Від тоді почалась велика конкуренція між українським а польським рухом в селі. Зачались донесення зі сторони писаря і жандармерії, переслідування зі сторони Староства, а навіть Суду, головно членів кооперативи, а особливо о. Кецуна, Василя Бурмича, дяка, і Василя Дяка, Койфа.

З початком 1929 р. заложено в Буківци Філію Кооперативи "Згода" і приєднано там нових членів. Ощаджуючи на всьому, основний склеп [крамниця] і філія мали значні зиски щороку, який призначувано майже в цілости на будову домів (крім датків на "Просвіту", Р.Т. інвалідів). Всі нові члени відбувають даром фірманку (по 10 д. з Ліська або Балигорода чи Устрік).

Цеглу на кооперативу (31.000 штук) палено на полі Бурмича. Цеглу робив і палив ґураль [гірняк], поляк Ян Поґлутка, котрий яко бездомний головно цим занимався. Члени робили коло дров і цегли даром.

1930 р. зачато підготовку дерева на Кооперативний дім. В тім часі місцеві латинники поставили каплицю на пляцу дарованім Казем Чарнецьким за це, що його поховають під вівтарем. І обдурили його, позірно вимурували ззаду пивничку, а опісля закрили, бо мовляв, як то буде так відкрито, а що говорили поза його очі, то вже лише одно кепкування. На Кооперативу деякі Полянчане дарували дерево зі свого ліса: Дмитро Кушнір - 1 кльоц, Никола Кибак - 3 ялиці, Іван Кибак - 1 кльоц, Никола Юриста - 2 кльоци, Михайло Николишак - 2 кльоци, Никола Куренда - 1 кльоц, опісля зажадав платні 2 зол., Юрко Гурак - 1 кльоц.

Третього марта 1931 р внесено подання до Уряду Громадського в Терці з просьбою о консенс на будову. Пляни будови виготовив о. Кецун. Пляц під будову куплено у Грицька Фичка (перед тим у Федора Пруци, та деякі члени не схотіли), а потім по великих короводах у Михайла Фичка. Громада видала Консенс на будову і кооператива ще в листопаді 1931 р. може перенестись до нового будинку.

Коли фундаменти були на укінченню прибув комендант постерунку Юзеф Казала і намагався зостановити будову, але завдяки тому, що латинники в сусідстві вже другий рік провадять будову і не мають ще позволення, жандарм списав тільки протокол, післав до Староства. Тоді Воєвідство прислало ще пляни до доповнення, мовляв, де вентилятор, як забезпечений фундамент, мур, сходи та де буде виходок [вбиральня]. А будову провадиться на леб на голову, щоб не вийшла зі Староства заборона. Верх вже стоїть на землі готовий. В тій хвилі як це пишеться вже мурується послідній кут від сходу, буде там вмуроване це письмо.

Будову дому тому так форсується, що цегла вогка, накрита дошками. За одну ще зиму то більше як половину мороз розсадивби, а дошки всі погнили б і будова готова тоді збанкрутувати. Як буде далі – не знати. Дальшу будову поручаємо Всевишньому. Найбільший ворог Кооперативи, Франко Ґанкевич, не може навіть спати, що так йому на овиді росте кооперативний дім, а він свого часу ворожив Кооперативі найбільше 1-2 роки життя.

Осяги в Терці за час від 1926 - 1931 р., крім згаданих Церковних Брацтв і Кооперативи та представлень, такі: заложено 1931 р. читальню "Просвіта", приготовано кілька драматичних штук, які польська влада заборонила, успіх у виборах як 1928 р. так і 1930 р., освідомлення національне цілої парохії, неустрашимість перед переслідуваннями всіх власть імущих, а навіть учителя новозаснованої польської школи в Терці, внесення 56 деклярацій за рідною мовою в школі, будова двох величавих домів, З-ох учеників є в ґімназії в Перемишлі (нечувана річ в тій околиці): Гриць Дрозд в 3 кл., Володимир Бурмич в 4 кл. і Юрко Поливка в 3 кл., всі вони ученики о. Осипа Кецуна, бо школи ще не було. Чотирьох покінчило кооперативні курси в Устріках Долішних: Андрій Стрижок, Юзко Вайда, Тимко Лавер, Василь Осташ. Андрій Стрижок здав приватно іспит дяківський в Інституті в Перемишлі. До Парохії приходить 7 часописів "Народня Справа", 2 "Неділі", 1 " Новий Час", 3 "Правди", 1 "Нова Зоря", 1 "Мета", З "Місіонарі", 2 "Наші Приятелі", 1 кооперативний часонис "ГКЧ", 4 "Бескиди".

Цілої історії і поступу не дасться описати, тим більше, що ця роля випала на мене, а я не хотячи мусів троха похвалитись. Лучше описавби це хтось посторонній. Одним словом, що Терка шаленим скоком пішла вперід і випередила дооколишні села на кільканайцять а може і більше літ. Щоб тільки цей ненормальний скок єї не пошкодив, особливо, коли б забрали звідси перед часом свяшенника, як це мало статись цеї осени, що аж делегація з З-ох людей упросила Преосвященного Владику Коциловського, щоб о. Кецуна полишити на дальше. Який оборот взяла б справа видно було, яка паніка обхопила наших, а як тішились і укладали пляни вороги та їх прихвосні, а також жиди. Одно зле, що ніхто з наших не звертає увагу на керовання так многих справ, а в разі, як нестало б голови всего - священника, все готове впасти і ціла парохія в поступі мусіла б уступити інчим місце, або що гірше, повставби хаос, а то і большевизм. Інакше буде як докінчити будову і уґрунтувати всі товариства, бо через брак приміщення все є майже в плинному стані. На тім кінчу тих кілька слів, а решту читач довідається чи з передання, протоколів чи інших документів.

Слава Ісусу Христу!

Терка, дня 12 листопада 1931 р.

о. Осип Кецун - завідатель Парохії, книговодець Кооперативи, Голова читальні "Просвіта"

Матеріал опубліковано з найнеобхіднішими правками та незначним короченням, укінці подаємо текст повністю та із повним збереженням мови оригіналу.






ТРАГЕДІЯ СЕЛА ТЕРКА


(фрагмент спогадів пана Ярослава Вайди)


До 1945 року село Терка нараховувало близько 110 номерів хат і стільки ж родин, в тому біля 100 хат українських родин, 8-10 польських і одна жидівська родина. В селі була мурована церква з 1935 року св. Пророка Іллі. Останнім парохом в селі був о. Лев Сальвицький, родом з Кругеля Великого, що біля Перемишля. В 1946 році виїхав з майже половиною односельчан до України. У 1953-55 роках церкву розібрали місцеві поляки і один з них з того каменя побудував собі стайні.

Зразу після переходу фронту на захід, встановлення східних кордонів і покликання органів безпеки, на цьому терені почались грабіжницькі напади банд, передусім з Волковиї, на українські села. Місцеві поляки, які в переважній меншості жили серед українців, супроти них не були льояльні. Для оборони наших сіл від грабіжників з місцевих українських хлопців покликано кущові відділи. Після переселення частини населення села у 1946 році до Радянської України, решту українських родин депортовано в 1947 році на західні землі. В селі залишились місцеві польські родини. До них доселилися польські родини з навколишніх сіл: Полянки, Студенного, Завіз та інших. Зараз в Терці живе приблизно 35 польських родин.

З початком липня 1946 року село Терку оточило польське військо і зробило облаву. Хто був живий, тих забрали і погнали пішки (5 км) до Волковиї. Там біля костела загнали людей в огорожу з колючого дроту і тримали два дні. 6 липня усіх 3О терчан — жінок і дітей — привезли фірманками з Волковиї назад до Терки і загнали до хати Михайла Дрозда. Хату закрили, підпалили і нікого не випустили. Згоріло 28 осіб, а серед них моя мама, сестра і брат. Якимось чудом врятувався один хлопець, Василь Соняк, він сховався в грубі під піччю. Після того пішов з відділами УПА і, можливо, загинув під час рейду на Захід. Другий, Іван Небора, тікаючи з палаючої хати пораненим в лице, вижив і в 1947 році був депортований на західні землі, в село Сьвєнте коло Старґарду-Щецінського. Того самого дня польське військо спалило майже ціле село і вбило ще 5 старих осіб по хатах, в тому мого дідуся по батькові Дмитра Вайду, якому тоді було 84 роки. Його вбито біля кузні, на яку тяжко запрацював у копальнях Америки.

Підготував Роман Крик, Фундація «Живі Долі» [Fundacja „Losy Niezapomniane”]






Далі текст о. Осипа (Йосифа) Кецуна повністю та зі збереженням мови написання.



КОРОТКА ІСТОРІЯ

Кооперетиви "ЗГОДА" в Терці до цеї хвилі, коли ця картка зістала вмурована до муру кооперативного дому в Терці. Подаєтся єї в тій ціли, щоб нащадки знали, як тяжко і серед яких несприятливих умовин прийшлось виставити цей дім.

Село Терка, як всі дооколишні села, було темне, неграмотне і крім дяка, писаря та деяких хлопців-самоуків ніхто не знав читати ні писати. Змінилось цілком тоді, як перед Великодними Святами 1926 року прибув на першу посаду молодий, ідейний священник, уроджений 14 травня 1900 р. в Вороблевичах, Дрогобицького повіту, котрий перебув цілу Голготу УГА від Львова по Київ, потім поворотний тиф, тюрма в Камінці-Подільськім, а опісля в Стрию, висвячений в Перемишлі Всесв. Преосв. бл.п. Йосифом Боуяном, епископом-помічником Львівської Аепархії при кінці березня 1926 р., жонатий з Вп. Галею Іванусів, д. Всеч. о. Николая, пароха в Вочевичах і містодекана Дрогобицького і Марії з р. Ших. З днем 1 квітня прибув і обняв завідательство парохіі Терка. І звідси почалось.

Насамперід хлопці, як найцікавіші, зголосились на науку читати і писати, опісля удалось вже 1926 р. відіграти комедію "Свідки" М. Курцеби, де ролю судії відігравав поляк, опісля головний опонент освідомлюючого руху Українців писар Франко Ґанкевич. 1928 р. відбулось дві комедійки "Маркіранти" і "Різдвяна Ніч". 1929 р вже "Сватання на Гончарівці". Перше представлення відбулось на старім приходстві в кухні, а прочі в домі дяка Василя Бурмич, так що з кухні до станції розбирано стіну і в той спосіб побільшено салю для публики.

Старших зорганізував о. Осип Кецун в Брацтво церковне "Покрова Пр. Богородиці", до котрого належали майже всі господарі гр. катол. з Терки і Полянок. Жінки, діти, молодіж і мущин, головно в Терці, зорганізував в Апостольство молитви. Зараз з початку зачато відправу "Майського Богослуження" в честь Пр. Д. Марії, а по Богослуженню ілюміновано при помочи свічок Місійний Хрест, де діти підготовані Впов. Добродійкою Галею Кецун на два голоси співали що кращі пісні церковні видання оо. Василіян в Жовкві. Серед таких обставин священник поодиноко і гуртом підготовляв господарів до заложення кооперативи. Вибори 1928 р. приспішили заложення її.

1927 р сталась ще така подія: Казьо Чарнецький, лісний Зьобрів, близьких банкроцтва дідичів хотів оженитись з Катериною Паславською д. поляка Михайла Паславського і українки Розалії Дерваль. Шлюб мав відбутись після Конкордії в церкві, Чарнецкі однак зажадав метрики нареченої, щоб шлюб відбувся в костелі в Волковиї, на що священник не згодивсь, а коли о. Шуфа, парох лат. Волковиї голосив оповіди, запротестував листовно, та о. Шуфа не відповів, а дав шлюб, тоді о. Кецун в церкві оголосив, що на будуче відмовляє о. Шуфі асисти в церкві (часом відбувавсь похорон при асисті гр. катол. і лат. священника, або мануальна Сл. Божа) так довго, аж о. Шуфа направить заподіяну церкві кривду. 0 сторону матеріяльну цілком не розходилось, бо о. Кецун був готов цей шлюб навіть даром відбути. Тоді о. Шуфа пішов ще дальше в своїй злобі, бо визутого зі всякої чести, захланного богача еґоїста Ясвока Івана, котрий брав невісту з Рябого коло Балигорода за свого сина Дмитра, потішив, що дасть їм без нічого шлюб, а коли вони прийшли з цілим весіллям, музикою чогось побоявся і радив (це було в осени ), щоб весілля окінчили, жили разом в Буківци і доперва тоді як невіста замешкає у него 2 місяці дасть шлюб. Незадовго померла Каська Сийчак, жена Олекси лат. обряду і тоді о. Кецун відмовив асисти о. Шуфі при похороні в церкві. Замість "подзінкованя" о. Шуфа підбурив своїх овечок до цего, щоб постарались о власну каплицю, а з о. Кецуном, щоб почали борбу так довго, аж зістане перенесений з Терки. І звідси почалось.

З одної сторони вибори до сойму і сенату; Писаря Фр. Ґанкевич іменували головою виборчої комісії. Він, з війтом Николою Мастиляк, – хрунем і найбільше ограниченим чоловіком в селі, почав аґітувати за листою санації ч. 1 маючи, до помочі ріжні газетні рептильки фонди і місцевих поляків. Але гр. катол. парохіяне відкинулись від тої кампанії і з виїмком кількох постановили стояти там, де єгомость.

Священник, хотячи мати лучше зорганізованих людей і осередок для освідомлення, користає з дозволу в виборчому часі на збори, робить Основуючі Загальні Збори Кооперативи дня 1 січня 1928 р., на які прибув відпоручник Народного Дому в Ліську п. Василь Шевчук, тимчасовий інструктор. На тих Зборах названо кооперативу "Згода", уділ ухвалено 30 зол., вписове 1 зол. Всіх членів вписалось разом з Церквою в Терці 17. За це ухвалено їздити цілий рік даром по товар. Погоджено крамаря Осипа Вайду, 19 літнього сина Дмитра і Таці, 2 місяці даром, а дальше по 10 зол. місячно, по пів року за 15 зол. і 1,5% від торгів місячно. Антін Вуйцік, господар в Терці, відступив свій шпіхлір на приміщення кооперативи 2 місяці даром, а опісля по 50 зол. річно. 0. Осип Кецун приобіцяв даром провадити книги кооперативні так довго, як довго не поставиться дому кооперативного.

Від тоді почалась велика конкуренція між українським а польським рухом в селі. При виборах З і 10 березня завдяки кооперативі побідила 18-ка на цілому фронті. Помимо шаленої аґітації, погроз, обіцянок і.т.п. зі сторони власть імущих поляків, котрі всі без виїмку аґітували за ч. 1, всі три села, головно Терка і Буковець, а навіть деякі латинники голосували на ч. 18. Помогли багато хлопці, що розносили картки. Листа ч. 1. дістала 72 гол., ч. 6. – 1 голос, а ч. 18. – 310 голосів (це до сойму), а до сенату ч. 1. дістала 41 голосів, ч. 6. – 1 голос, а ч. 18. – 205 голосів. Голосувало около 48% (в Терці 86%). (Терка, сенат – 168-131, сойм 241-204; Буковець, сенат 194-70, сойм 255-145; Полянки, сенат 110-46, сойм 169-35). Послами до сойму зістали з Самбірського округа Тершаковець і Біляк, а до сенату о. Татомир.

Зачались донесення зі сторони писаря і жандармерії, а переслідування зі сторони Староства, а навіть Суду, головно членів кооперативи, а особливо о. Кецуна, Василя Бурмич, дяка, і Василя Дяк, Койфа.

З початком 1929 р. заложено в Буківци Філію Кооперативи "Згода" в Терці і приєднано там нових членів. Багато членів приступило нових. При ощадности у всім головний склеп [крамниця] і філія мали значні зиски що року, який призначувано майже в цілости на будову домів (крім датків на Просвіту, Р.Т. інвалідів 5-10 зол. і 3% опустів від закупу членів кооперативи, які діставали на Різдвяні Свята).

Василь Дрозд, господар в Терці, приступив 1929 р. в члени, офіруючи на випаленя цегли тілько дров з ліса, кілько треба буде – це замість уділу і вписового. Іван Кибак офірує 10 бельків зі свого ліса замість уділу, вписосового і фірманка (61 зол.). Всі нові члени відбувають даром фірманку (по 10 д. з Ліська або Балигорода чи Устрік).

Тоді приступлено до купна будівляної парцелі. Куплено у Василя Бурмич, дяка за 80 дол. ам. пляц, котрий є напроти хати Тимка Зубаля в селі. Але оказалось, що цей пляц не дасться заінтабулювати, бо є спільник в Америці Kpyпінський, тоді по довгих короводах заміняно за цей пляц, на котрім стоіть кооператива за суму 50 долярів. Крім цего, на Бурмича полі палено цеглу на Кооперативу (31.000 штук). Цеглу робив і палив ґураль, поляк Ян Поґлутка, котрий яко бездомний головно цим занимався. Члени робили коло дров і цегли даром. Ф. Ґанкевич помірявши пні в лісі Василя Дрозд доніс, що він без пляну господарського зрубав 16 штук дерева: Староство укарало його на 84 зол., тоді о. Кецун зробив рекурс і Суд Окружний в Сяноці звільнив його завдяки добрим свідкам.

В тім часі почато будову парохіяльного дому в Терці і з великою бідою Староство розписало конкуренцію, та Зьобри яко Патрони внесли рекурс і писар намовив ще двох чи трох і так справа застрягла; так Староство як і Воєвідство крутять, як швець копитом, жандарми фалшиво доносять про хід справи на місци, так що не знати, що з того вийде, хоч завдяки привязання парохіян до священника дім майже вже готовий до замешкання.

1930 р. зачато приготовувати дерево на Кооперативний дім. В тім часі місцеві латинники поставили каплицю на пляцу дарованім Казем Чарнецьким за це, що його поховають під вівтарем. І обдурили його, позірно вимурували ззаду пивничку, а опісля закрили, бо мовляв, як то буде так відкрито, а що говорили поза його очі, то вже лише одно кепкування.

На Кооперативу – деякі Полянчане дарували дерево зі свого ліса: Дмитро Кушнір – 1 кльоц, Никола Кибак – 3 ялиці, Іван Кибак – 1 кльоц, Никола Юриста – 2 кльоци, Михайло Николишак – 2 кльоци, Никола Куренда – 1 кльоц, опісля зажадав платні 2 зол. Юрко Ґурак – 1 кльоц, Гриць Андрушко – З кролі.

Третього марта 1931 р внесено подання до Уряду Громадського в Терці з просьбою о консенс на будову. Пляни будови виготовив о. Кецун. Рівнож в Буківци постановлено приступити в тім році до будови і члени обіцяли дати на деревляний дім по 1 дереві, а крім цего нові члени замість уділів давали дерево так, що нич не куплено за гроші. Пляц під будову куплено у Грицька Фичка (перед тим у Федора Пруци, та деякі члени не схотіли), а потім, по великих короводах, у Михайла Фичка. Громада видала Консенс на будову і кооператива ще в листопаді 1931 р може перенестись до нового будинку.

Уряд громадський в Терці зажадав віддалення 5 м. від обох доріг, що було неможливим, тоді внесено рекурс до повітового Виділу в Ліську, а Виділ по кількох місяцях звернув справу неполагоджену, ніби ця справа належить до Воєвідства. Тоді в скорому часі Кооператива замовила у Станіслава Хомяка в Ліську фаховий плян за 80 зол. і внесла поновно до Виділу Пов. в Ліську, цей відіслав до Воєвідства, Воєвідство по інтервенції до Виділу для збадання справи на місці, комісія за 75 зол. прибуває 27 серпня і по шарпанині між Поляками, котрі збіглись, а членами Кооперативи і Комісією, священникові вдалось видобути при свідках слово, що вільно будувати перед затвердженям пляну Воєвідством. Це сталось завдяки Вп. інж. Василеві Віснєвському – українцеві, членові комісії.

Коли фундаменти були на укінченню, прибув комендант постерунку Юзеф Казала і налягавсь зостановити будову, але завдяки тому, що латинники в сусідстві вже другий рік провадять будову і не мають ще позволення, жандарм списав тільки протокол, післав до Староства, Староство завізвало справника Олексу Поливка на термін він захорував, тоді справу поручено Урядові Громадському в Терці (до 4ох днів це все – як пильно), а справник тоді зізнав, що Комісія Виділу Повітового дала устне позволення на будову. Тоді Воєвідство прислало ще пляни до доповнення (по 3ох місяцях інтервенції) мовляв, де вентилятор, як забезпечений фундаменмт, мур, сходи та де буде виходок. А будову провадиться на леб на голову, щоб не вийшла зі Староства заборона. Верх вже стоїть на землі готовий.

В тій хвилі як це пишеться, вже мурується послідній кут від сходу; буде там вмуроване це письмо. Плян тимчасом дано до поправи архітектові Ст. Хомякові, щоб доручив Виділові Повітовому.

Будову дому тому так форсується, що цегла вогка, накрита дошками. За одну ще зиму то більше як половину мороз розсадивби (тепер є 15%), а дошки всі погнилиб і будова готова тоді збанкрутувати. Як буде далі – незнати. Дальшу будову поручаємо Всевишньому. Найбільший ворог Кооперативи, Франко Ґанкевич, не може навіть спати, що так йому на овиді росте кооперативний дім, а він свого часу ворожив Кооперативі найбільше 1-2 р. життя.

Осяги в Терці за час від 1926-1931 р., крім згаданих Церковних Брацтв і Кооперативи та представлень, заложено 1931 р. читальню "Просьвіта" в Терці. Приготовано кілька драматичних штук, які Польська влада заборонила, успіх у виборах як 1928 р., так і 1930 р. Освідомлення національне цілої парохії, неустрашимість перед переслідуваннями всіх власть імущих, а навіть учителя новозаснованоі польської школи в Терці, внесення 56 деклярацій за рідною мовою в школі, будова двох (зглядно Зох ) величавих домів, Зох учеників є в ґімназії в Перемишлі, – нечувана річ в тій околиці: Гриць Дрозд в 3 кл., Володимир Бурмич в 4 кл. і Юрко Поливка в 3 кл. (всі ученики о. Осипа Кецуна, бо школи ще не було). Чотирох покінчило кооперативні курси в Устріках Долішних: Андрій Стрижок, Юзко Вайда, Тимко Лавер, Василь Осташ. Андрій Стрижок (уч. о. Кецуна) здав приватно іспит дяківський в Інституті в Перемишлі.

До Парохії приходить 7 часописів "Народня Справа", 2 "Неділі", 1 "Новий Час", 3 "Правди", 1 "Нова Зоря", 1 "Мета", З "Місіонарі", 2 "Наші Приятелі", 1 кооперативний часонис "ГКЧ", 4 "Бескиди".

Цілої історії і поступу не дасться описати, тим більше, що ця роля випала на мене, а я не хотячи мусів троха похвалитись. Лучше описавби це хтось посторонній. Одним словом, що Терка шаленим скоком пішла в перід і випередила дооколишні села на кільканайцять а може і більше літ. Щоб тільки цей ненормальний скок єї не пошкодив, особливо, колиб забрали звідси перед часом священника, як це мало статись цеї осени, що аж делегація з Зох людей упросила Преосвященного Владику Коциловського, що о. Кецуна полишено на дальше. Який оборот взялаб справа видно було, яка паніка обхопила наших, а як тішились і укладали пляни вороги та їх прихвосні, а також жиди. Одно зле, що ніхто з наших не звертає увагу на керовання так многих справ, а в разі, як несталоб голови всего – священника, все готове впасти і ціла парохія в поступі мусілаб уступити інчим місце, або що гірше, повставби хаос а то і большевизм і.т.п.

Інакше буде як докінчиться будову і уґрунтується всі товариства, бо задля браку приміщення всі є майже в плинному стані. На тім кінчу тих кілька слів, а решту читач довідається чи з передання, протоколів чи інших документів.

Слава Ісусу Христу!

Терка дня 12 листопада 1931 р.

Перші Члени Основателі Кооперативи:

Матій Дяк, Михайло Ліпкевич, Тимко Лавер, Василь Бурмич, Олекса Соняк, Церков св. Пр. Ілії, Антін Вуйцік, Гриць Лєвіцкий, о. Осип Кецун – книговодець, Анна Вуйцік, Дмитро Ковальчик, Дмитро Хомий, Олекса Насінник, Дмитро Романцьо, Осип Вайда, Василь Дяк – скарбник, Олекса Поливка – справник.

Дальші члени з 1929 і 1930 р.:
Михайло Вайда, Юлька Мандрик, Михайло Осташ, Тимко Лавер с. Дмитра, Василь Дрозд, Іван Щерба, Юрко Сконцей с. Дм., Іван Кибак, Михайло Семчак, Тимко Сконцей, Юрко Щерба, Юрко Гнатишин, Гриць Дяк, Никола Хомий, Василь Щерба, Михайло Цокан.

Виступили: Михайло Лонишин, Дмитро Тима.

Ревізор ССУК у Львові є Андрій Гаврилко. Інструктор Повітов. Союза Кооп. в Устріках, а опісля Лемківського Союза в Сяноці: Василь Юрченко.

Цеглу згоджено: цегляр Ян Похлутка по 12 зол. від 1000 штук випаленої цегли і 2ох людей до глини.

Муляр в Терці згоджений за 500 зол. за мур і тинк в середині помешкання, муляр цей сам, що мурував латинську каплицю, приходство в Терці. Совісний і працьовитий чоловік, спольщений німець Антін Фукс, роджений в Ліську 20.11. 1889 року.

Столяр Рудольф Сарнольд до вікон і дверей, естонець з Балигорода, де перебуває як бувший російський полонений; оженивсь з Полькою, згоджений за 12 зол. від одної діри (без мальовання).

До верха майстер з Березки в середньому віці, українець, називавсь Андрій Гвоздейчик (налягає на ногу). Згоджений за 55 зол. і двоє людей до помочі.

Який буде шкляр і бляхар – незнати. Кождий член, і то під загрозою утрати всіх зисків з Кооперативи, на будуче зобовязавсь дати на Фундамент Зм кубічні каменя, возити пісок, бляху, цемент, дати 1 кролю і пішу роботу доки буде треба. Але кілько перед тим мусів священник нагризтись і грозити, що все лишить. А кілько гризоти було, заки переконав, що ворожі підшепти, щоб контракт робити на всіх членів, є шкідливий Кооперативі, бо дім скоро опинивбися в чужих, ворожих руках вже по виступленню 1-2 членів.

Будова відбувається підчас великої крізи, коли корова спала з 35-60 долярів на 15-40 золотих п. (1 доляр – 8.85 золотих), а мале паця з 56 золотих на 2 золоті підчас коли податки ті самі, полотно і обув та заліза станіло всего 10-15%. На селі тяжко о гріш і о заробок, а по містах маса безробітних. Кінчу, бо рука болить.

Підпис: о. Осип Кецун – завідатель Парохії, книговодець Кооперативи, Голова читальні "Просвіта".

Печатка кругла: Гр.Кат.Уряд Парохіяльний в Терці.

Печатка подовговаста: "Згода" Господарсько-споживча кооператива з обмеженою порукою в ТЕРЦІ.

ДОДАТОК

Кооп. Дім в Буківци будував майстер Михайло Сінко с. Івана з дерева в ціні 170 зол. п. з помочію членів.

Члени Філії в Буківци:
Ілько Булин, Гриць Фик, Павло Олійник, Тимко Насінник, Петро Пруца, Михайло Папінчак, Гриць Гриб, Гриць Станко, Петро Пупич, Іван Паславський, Іван Фик, Гриць Фичок, Василь Ковальчик, Михайло Фичок, Папінчак Никола, Никола Дрваль, Михайло Мінко, Михайло Мастиляк, Михайло Годованець с. Николи, Федор Стефаник, Никола Небора, Петро Яриняк, Савінський Юрко, Щерба Ілько, Зубаль Тимко, Іван Янко.

Більше членів приступило в Терці і Буківци, тоді як зменчено уділ з 30 зол. до 5 зол.

о. Осип Кецун



WERSJA W J.ANGIELSKIM
do góry ↑

 
do góry ↑
VIDEO


Na tę chwilę brak jest w bazie video do danego artykułu.

 
do góry ↑
Fotografie
„Kliknij” na miniaturke by zobaczyc zdjęcia w galerii.



 
do góry ↑
Pliki


Na tę chwilę brak jest w bazie plików powiązanych z niniejszym artykułem.





















„Człowiek pozbawiony korzeni, staje się tułaczem...”
„Людина, яку позбавили коренів стає світовим вигнанцем...”
„A person, who has had their roots taken away, becomes a banished exile...”

Home   |   FUNDACJIA   |   PROJEKTY   |   Z ŻYCIA FUNDACJI   |   PUBLICYSTYKA   |   NOWOŚCI   |   WSPARCIE   |   KONTAKT
Fundacja Losy Niezapomniane. Wszystkie prawa zastrzeżone. Copyright © 2009 - 2018

stat4u

Liczba odwiedzin:
Число заходжень:
725 091
Dziś:
Днесь:
290